Єва Фелінська
Єва Фелінська | ||||
---|---|---|---|---|
пол. Ewa Felińska | ||||
Народилася | 26 грудня 1793[1][2] Uznohad, Слуцький повіт, Мінська губернія, Російська імперія | |||
Померла | 20 грудня 1859[3][1][2] (65 років) Воютин, Луцький повіт, Волинська губернія, Російська імперія | |||
Країна | Російська імперія Річ Посполита Республіка Польща | |||
Діяльність | прозаїк, мандрівниця, письменниця | |||
Мова творів | польська | |||
Жанр | мемуари, роман | |||
Рід | Q9258871? і Q118109475? | |||
Діти | Paulina Felińskad і Зигмунт Фелінський | |||
| ||||
Єва Фелінська у Вікісховищі | ||||
Єва Фелінська (пол. Ewa Felińska; нар. 26 грудня 1793; хутір Узнога Слуцького повіту Мінської губернії — пом. 20 грудня 1859, Воютин Луцького повіту Волинської губернії) — польська письменниця, авторка спогадів, учасниця польського національного визвольного руху.
Єва Фелінська народилася 1793 року в небагатій шляхетській родині. Батько ― новогрудський адвокат Зигмунд Вендорфф, мати ― Софія Сагайло. Після смерті батька була віддана на виховання багатих родичів у сусіднє село Голіка[4].
У 18-літньому віці вийшла заміж за Герарда Фелінського та переїхала в його маєтку Воютин на Волині. В шлюбі Єва стала матір'ю десятьох дітей, проте чотири старших з них померли в ранньому віці. Серед інших трьох синів і трьох дочок виховала майбутнього архієпископа Варшави, святого Римсько-католицької церкви Зигмунта Фелінского і доньку ― Пауліну (1819—1843), дружину художника Адама Шемеша[5].
Коли помер чоловік, Єва Фелінська в 1833 році переїхала в Кременець, прагнучи дати дітям кращу освіту і виховання. Тут вона зав'язала контакти з головою товариства співдружність польського народу Шимоном Конарским. Стала секретарем Співдружності, відповідала за іноземну кореспонденцію, створила відділення організації «Жіноча громада». Після розкриття конспіративної мережі, в липні 1838 року Фелінськаябула заарештована і за вироком суду заслана до Березово Тобольської губернії на річці Об.
Єва Фелінська була першою полькою, засланою в Сибір. У 1841 році умови її перебування покращилися після переведення до Саратова на Волзі, де Єва перебувала до 1844 року. Незважаючи на антиурядову діяльність, вона була тепло прийнята сім'єю саратовського віце-губернатора К. К. Оде-де-Сіон. Зокрема, дружина останнього, Луїза Федорівна допомогла їй після приїзду обставити житло меблями з власних запасів[6]. У Саратові жили її дочка Пауліна і засланий зять Адам Шемеш. При пологах, Пауліна померла; Єва Фелінська, що не задовго до цього була звільнена, забрала новонародженого Павлика і відвезла його у Воютині[7].
Після заслання активно зайнялася літературною творчістю. У «Щоденнику…» часів заслання (опублікований у віленському журналі «Athenaeum», 1846) описала свої враження від природи Західного Сибіру, повстання хантів і ненців під керівництвом Ваулі Пієттоміна, побут і фольклор народів Півночі і Поволжя. Опублікувала у Вільно в 1852—1853 роках польською мовою спогади про своєму «подорожі» в Сибір, життя в Березові і Саратові (перекладені англійською, французькою та данською мовами і сприйняті сучасниками як документ епохи).
У повістях «Герсілія» (1849), «Пан депутат» (1852), «Племінниця та тітка» (1853), у «Спогаді про життя» (1856), (1859—1860) та інших творах показала життя різних верств польського і білоруського суспільства, особливо знаті. «Спогади…», є цінним твором з історії звичаїв на Білорусі, Волині і в Литві кінця XVIII — початку XIX століття. На жаль, смерть у 1859 році не дозволила їй закінчити цю роботу[8][9][10].
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Историческая энциклопедия Сибири / под ред. В. А. Ламин — Новосибирск: 2009. — ISBN 5-8402-0230-4
- ↑ Тезаурус CERL — Consortium of European Research Libraries.
- ↑ На сустрэчу з гісторыяй роднага краю. Ганцэвічі: краязнаўства. Інфармацыйны партал. 8 листопада 2009. Архів оригіналу за 7 січня 2020.
- ↑ История рода Фелинских и детство Зигмунда Щенского. Римско-католический приход Воздвижения Святого Креста. Архів оригіналу за 9 квітня 2017.
- ↑ Felińska, 1852, с. 148—151.
- ↑ Мальдис А. // Беларусь сегодня. — Мн., 2010. — № 17 августа.
- ↑ Бурдзялёва І. А. // Куляшоўскія чытанні: материалы Международной научно-практической конференции, 27 — 28 апреля 2011 г.. — Могилев : МГУ, 2011. — С. 40―43.
- ↑ Грыцкевіч В. П. // Энцыклапедыя літаратуры і мастацтва Беларусі. — Мн. : БелЭн, 1987. — С. 429.
- ↑ Билявская В. С. // Славянские языки и литературы в синхронии и диахронии. — М. : Макс Пресс, 2013. — С. 37―39.
- Шостакович Б. С. История поляков в Сибири (XVII―XIX вв. ― Иркутск, 1995
- Сливовская В. Сибирские тени. О польских женщинах в межповстанческий период ссылки // Сибирская ссылка. Вып. 1 (13).― 2000
- Манойленко А. С., Манойленко Ю. Е. Процесс по делу Ш. Конарского и судьбы польских ссыльных // Вопросы истории. 2015. № 2. С. 137—143.
- Грицкевич В. П. От Немана к берегам Тихого океана. — Мн., 1986. — С. 188—203.
- Ярмоленка В. А. Фялінская Ева Зыгмунтаўна / В. А. Ярмоленка // Беларуская энцыклапедыя: у 18 т. / Беларуская энцыклапедыя; Рэдкал.: Г. П. Пашкоў (гал. рэд.) [і інш.]. Т. 16: Трыпалі — хвіліна. — Мн.: «Беларуская энцыклапедыя», 2003. — 576 с.: іл. — С. 512. — ISBN 985-11-0263-6.
- Зигмунт Фелинский. Полина, дочь Евы Фелинской[недоступне посилання]. ― Львов, 1885
- Badowski R. Odkrywanie Świata. Polacy na sześciu kontynentach. Wyd. Pascal, 2001 isbn =83-7304-013-7
- Winiarek R. Zygmunt Szczęsny Feliński (1822—1895) [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] // Gazeta Częstochowska? 2002, № 36
- Святой Зигмунт Щенсный Фелинский. Подробное жизнеописание. ― СПб., 2009
- Felińska, Ewa. Wspomnienia z podróży do Syberji, pobytu w Berezowie i w Saratowie: Spisane pṛzez Ewę Felińskę [Архівовано 10 вересня 2018 у Wayback Machine.]: [польск.]. — WILNO: Nakładem i drukiem Józefa Zawadzkiego, 1852. — Vol. 2. — 299 p.
- Незвичайне життя Єви Фелінської [Архівовано 5 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
|