Ітяксов Петро Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ітяксов Петро Васильович
При народженніМатула Петро Вацлавович
Народження8 лютого 1922(1922-02-08)
Пилюгіно, Q4092005?, Балтайський район
Смерть10 травня 2004(2004-05-10) (82 роки)
 Новоросійськ, Краснодарський край, Росія
Країнаапатрид
 СРСР
 Росія
Жанрпейзаж
НавчанняУжгородське державне художньо-промислове училище (1950)
Діяльністьхудожник
ВчительБокшай Йосип Йосипович і Ерделі Адальберт Михайлович
ЧленНаціональна спілка художників України
ПартіяКПРС
Учасникнімецько-радянська війна
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня

Петро Васильович Ітя́ксов (при народженні — Петро Вацлавович Матула; 8 лютого 1922, Пилюгіно — 10 травня 2004, Новоросійськ) — український радянський і російський художник; член Спілки радянських художників України.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 8 лютого 1922 року в селі Пилюгіному (нині Саратовська область, Росія) у багатодітній сім'ї колишнього військовополоненого першої світової війни чеха Вацлава Матули, який взяв шлюб з донькою саратовського купця Ітяксова та згодом поміняв ім'я на Василь та змінив прізвище на прізвище дружини. З дитинства почав малювати і першою його мистецькою школою стала ізостудія Палацу піонерів міста Енгельса. Перед німецько-радянською війною вступив до Саратовського художнього училища[1].

Під час війни розпочав службу у Чехословацькому піхотному батальйоні полковника Людвіга Свободи, що формувався в Бузулуці. Згодом був переведений до групи розвідників «Клим», яку закинули до глибокого німецького тилу — у протекторат Богемії та Моравії, для контролю переміщень німецьких військових частин[1]. Нагороджений орденом Вітчизняної війни II ступеня (6 листопада 1985)[2].

Після війни працював учителем малювання в Станіславській області, згодом вступив на третій курс Ужгородського художньо-промислового училища[1], яке закінчив у 1950 році. Навчався, зокрема, в Адальберта Ерделі. Дипломна робота — картина «Комсомольська бригада» (олія, керівник Йосип Бокшай)[3].

До 1964 року мешкав і працював в Ужгороді. Член КПРС з 1959 року[3]. Протягом 1964—1967 років мешкав і працював в Черкасах; у 1967—1969 роках — у Львові (мешкав у будинку на вулиці Верещагіна, № 2, квартира № 6 б); у 1969—1974 роках — в Елісті; з 1974 року — у Новоросійську, де працював ілюстратором газет, декоратором театру. Помер у Новоросійську 10 травня 2004 року.

Творчість

[ред. | ред. код]

Працював в галузі станкового (малював карпатські краєвиди та урбаністичні пейзажі) і монументального живопису (створював мозаїки, керамічні кахлі). Серед робіт:

живопис
  • «Вечір над Ужем» (1952);
  • «Зима в горах» (1955);
  • «У Карпатах» (1957);
  • «Водопій» (1957);
  • «Вечір на Волзі» (1958);
  • «Міський пейзаж» (1960);
  • «На полонину» (1960);
  • «Над Тисою» (1961);
  • «Зима» (1963);
  • «Черкаси» (1966);
  • «Замовлення» (1969);
  • «Станція у Карпатах» (1970);
  • «По свіжому снігу» (1972);
  • «З великої землі» (1974);
монотипії
  • серія «Ленінськими місцями» (1969—1970),
  • «Розбуджений степ» (1970);
  • «Калмичка» (1975).
мозаїки
Мозаїка на залізничному вокзалі Елісти.

Брав участь в обласних виставках з 1952 року, всеукраїнських — з 1957 року. Персональні виставки відбулися в Ужгороді у 1955 році, Елісті у 1972 році, Москві, Празі та Їглаві у 2002 році.

Окремі роботи зберігаються у Закарпатському художньому музеї.

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]