Альфред Білик

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Альфред Білик
Alfred Biłyk
Народився25 вересня 1889(1889-09-25)
Львів
Помер19 вересня 1939(1939-09-19) (49 років)
Мукачеве
Країна Австро-Угорщина
 Польська Республіка
Національністьполяк
Діяльністьвійськовик, громадський діяч, урядник
Відомий завдякиостанній очільник Львівського воєводства
Alma materЛьвівський університет
УчасникПерша світова війна
Військове званнямайор
Нагороди

Альфред Білик (пол. Alfred Biłyk; 25 вересня 1889, Львів — 19 вересня 1939, Мукачеве) — польський військовик, громадський діяч, урядник Другої Польської республіки, останній очільник Львівського воєводства30 квітня 1937 по 17 вересня 1939). Приятель Едварда Ридза-Сміглого.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 25 вересня 1889 року у м. Львові (Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині Україна). Його батьки поховані на Бережанському цвинтарі (могила збереглась[1]).

Випускник Бережанської гімназії, під час навчання в якій став приятелем Едварда Ридза-Сміглого. Після гімназії закінчив Львівський університет. Член польського товариства «Związek Strzelecki» (читається Звйонзек Стшелєцкі).

З 1908 року працював у польській організації «Звйонзек валькі чинней» під керівництвом Едварда Ридза-Сміглого. У 1910—1911 роках проходив однорічну строкову службу у війську Австро-Угорщини. Після її завершення повернувся до Бережан, де працював президентом і комендантом товариства «Związek Strzelecki». 1911 року Юзеф Пілсудський нагородив його офіцерською відзнакою.

Після початку першої світової війни мобілізований до лав війська Австро-Угорщини, однак у грудні 1914 року за завданням Ю. Пілсудського перейшов до лав Польських легіонів, в складі Першої бригади яких воював на Підгаллі.

11 листопада 1918 року командував роззброєнням окупаційних військ у м. Лодзь. Був комендантом цього міста до 21 жовтня 1921 року (спочатку в ранзі поручника, потім — майора). Після цього подав у відставку (зарахований до кадрового резерву), відкрив у Лодзі адвокатську канцелярію, брав активну участь у громадському житті.

10 липня 1936 року призначений на посаду тернопільського воєводи. Після цього був призначений львівським воєводою (попередник Владислав Беліна-Пражмовський (пол. Władysław Belina-Prażmowski), 17 квітня 1937 мав офіційно приступити до виконання своїх посадових обов'язків.

18 вересня 1939 року прем'єр-міністр та міністр внутрішніх справ Польщі Феліціян Славой Складковський видав наказ, за яким А. Білик вирушив до Кутів, де перебував польський уряд.

Помер 19 вересня 1939 року в м. Мукачеве, вчинивши самогубство (застрелився). Написав заповіт, який донині зберігається в Інституті Сікорського в Лондоні.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Парацій В. Символ вічності та пам'яті: Бережанський цвинтар // Бережани. Місто біля Раю / Пам'ятки України. — К. — 2013. — спецвипуск № 2 (191) (лип.). — С. 68—69.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]