Вдовиченко Вадим Вікторович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вадим Вдовиченко
Вдовиченко Вадим Вікторович
 Солдат
Загальна інформація
Народження22 червня 1999(1999-06-22)
с. Зольня, Олевський район, Житомирська область, Україна
Смерть12 квітня 2022(2022-04-12) (22 роки)
Харківська область
(загинув у ході російського вторгнення в Україну)
Національністьукраїнець
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Формування
Війни / битвиРосійсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Вадим Вікторович Вдовиченко — солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Вадим Вдовиченко народився 22 червня 1999 року в селі Зольня Олевського району на Житомирщині. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну був мобілізований та перебував на передовій у складі 132-го окремого розвідувального батальйону військової розвідки Збройних Сил України. Обіймав військову посаду розвідника-навідника. Загинув Вадим Вдовиченко 30 березня 2022 року в запеклому бою на Харківщині. Чин прощання відбувся у неділю 3 квітня 2022 року в рідному селі[1][2][3].

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[4].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. У бою на Харківщині загинув розвідник із Житомирської області. Житомир.info (укр.). 2 квітня 2022. Процитовано 13 січня 2023.
  2. Тригуб, Олексій (4 квітня 2022). Житомирщина простилася із 22-річним розвідником Вадимом Вдовиченком. Армія.inform (укр.). Процитовано 13 січня 2023.
  3. Віддав життя за Україну. http://olevsk-gromada.gov.ua (укр.). 31 березня 2022. Процитовано 13 січня 2023.
  4. Понад 400 воїнів нагороджені орденами й медалями, серед них – Ярина Чорногуз. Новинарня (укр.). 21 травня 2022. Процитовано 13 січня 2023.

Джерела

[ред. | ред. код]