Війна за бретонську спадщину

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Війна за бретонську спадщину
Битва під Орою Мініатюра Жана Кювільє (близько 1400 року).
Битва під Орою
Мініатюра Жана Кювільє (близько 1400 року).
Битва під Орою
Мініатюра Жана Кювільє (близько 1400 року).
Дата: 1341—1364
Місце: Бретанське герцогство
Результат: Герандська угода (перемога дому Монфор)
Сторони
Дім Монфор
Бретань
Англійське королівство
Графи Блуаські
Бретань
Французьке королівство
Кастильське королівство
Командувачі
Жан II де Монфор
Жанна Фландрська
Жан III де Монфор
Едуард III
Жан Шандо
Олів’є де Кліссон
Роберт Ноллес
Карл де Блуа
Жанна де Пент’євр
Карл V
Бертран Дюгеклен
Жан де Бомануар
Гі II де Несль

Війна за бретонську спадщину (фр. guerre de Succession de Bretagne) або війна двох Жан (фр. guerre des deux Jeanne) (1341—1364) — другорядний воєнний конфлікт, що спалахнув під час Столітньої війни.

Історія

[ред. | ред. код]

Війна почалась 1341 року по смерті герцога Жана III Бретонського, який не лишив спадкоємців. На смертному ложі Жан ІІІ так і не назвав наступника — він вигукнув «Не смійте турбувати мій дух перед смертю такими питаннями!» й помер, лишивши герцогство у складній ситуації двовладдя. Жанна де Пентьєвр і Жанна Фландрська сперечались за право спадкування та, урешті-решт, підштовхнули своїх чоловіків, Жана де Монфора і Карла де Блуа заявити свої права на герцогство. В той час Англія і Франція уже декілька років перебували у стані конфлікту (Столітня війна почалась 1337 року). Едуард III оголосив себе королем Франції, і Жан де Монфор приніс омаж йому. А Карл де Блуа присягнув у відданості своєму дядькові, Філіпу VI.

У 1341 році французи полонили Жана де Монфора й віддали герцогство Карлу де Блуа, але 1342 року Едуард III висадився в Бресті. Жана де Монфора кинули до в'язниці, Жанна Фландрська збожеволіла. 1343 року було укладено перемир'я.

Status quo зберігався аж до поразки французів у битві під Оре в 1364 році. Перемога проанглійської партії дозволила 1365 року укласти першу Герандську угоду, що зробила законним спадкоємцем Жана IV Бретонського. Жан у свою чергу підписав союзну угоду з Англією.

Див. також

[ред. | ред. код]