3-й Гайдамацький піхотний полк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гайдамацький Кіш Слобідської України
Третій Гайдамацький піхотний полк
Гайдамацька бригада
Провідники коша
На службігрудень 19171918
Країна УНР
Типпіхота
Чисельністькіш, полк, бригада
Війни/битвиУкраїнська революція
Радянсько-українська війна (1917—1921)
Командування
Визначні
командувачі
Симон Петлюра
Володимир Сікевич
Омелян Волох

Медіафайли на Вікісховищі

Гайдамацький Кіш Слобідської України — військова частина у складі Армії УНР. Остаточно сформована в січні 1918 року Симоном Петлюрою, який став його отаманом.

Формування

[ред. | ред. код]

Згідно зі споминами М. Чеботарьова, початкову основу формування склали 200—250 вояків-добровольців з 2-го Українського запасного полку Омеляна Волоха (створеного шляхом українізації дислокованого в Харкові 28-го запасного піхотного полку Російської імператорської армії), яким вдалося вийти з бою з прибулими до міста більшовиками-«антоновцями» не ушкодженими та уникнути роззброєння[1].

Після роззброєння полку 10 січня Волох з півсотнею офіцерів виїхав до Полтави. У Полтаві Волох почав формувати нову частину для боротьби з більшовиками. До свого загону він приєднав юнкерів з Полтавської й Чугуївської школи та козаків 1-го Українського козацького кінно-навчального полку на чолі з Гомзіним Борисом. Цей зведений полк Волох назвав Гайдамацький кіш Слобідської України.[2]

Частини з яких сформували кіш:

Після боїв за Гребінку харківський загін Волоха утворив підрозділ «курінь червоних гайдамаків»[3]. В Києві з добровольців 2-ї піхотної юнацької школи (колишньої 2-ї Київської школи прапорщиків) Симоном Петлюрою було зрекрутовано «курінь чорних гайдамаків» (до 150 вояк). Назву підрозділи отримали згідно з кольорами шликів. Першою спільною військовою акцією кошу, разом з сотнею Січових стрільців Романа Сушко, були бої за станцію Кононівка.

Окрім куренів червоних і чорних гайдамаків, формація у своєму складі мала кінну отаманську сотню та гарматний дивізіон (начальник артилерії — Георгій Афанасьєв). Особовий склад коша, окрім добровольців, складався у тому числі зі старшин і козаків київських військових шкіл. Кіш відзначився у зимових боях 1918 року під час вмиротворення Січневого повстання та оборони Києва від військ більшовиків. Перший курінь здебільшого складали досвідчені солдати-фронтовики[4]. Їх уніформу початково складали шапка з червоним шликом, червоні шкіряні штани та жовтий кожушок[5].

Курінь «чорних гайдамаків» комплектувався з юнкерів 2-ї піхотної юнацької школи, які добровільно зголосилися стати на службу в українську армію. Курінь «червоних» гайдамаків формувався з добровольців — офіцерів Російської імператорської армії, які перейшли на службу до армії УНР, та з юнкерів київських військових шкіл.

Бої за Донбас

[ред. | ред. код]

У березні 1918 року Кіш перейменували на Гайдамацький піхотний полк (командир — полковник Володимир Сікевич) та включили до складу Запорізького корпусу.

У червні 1918 року полк переформували в Гайдамацьку бригаду з гарматним дивізіоном та кінною сотнею. Командував бригадою Омелян Волох. У листопаді 1918 січні 1919 року гайдамацькі частини розташовувалися в районі Бахмут — Яма — Лиман — Ниркове, який контролювали[6].

Командування

[ред. | ред. код]
  • грудень 1917 — березень 1918 — Петлюра Симон Васильович
  • березень 1918 — червень 1918 — Сікевич Володимир Васильович
  • червень 1918 — липень 1918 — Волох Омелян Іванович
  • липень 1918 — листопада 1918 — Сильванский Микола Михайлович
  • 1919 — Виноградів Юрій
  • 16 листопада 1918—1920 — Волох Омелян Іванович

Склад

[ред. | ред. код]

грудень 1917

  • 1-й курінь Чорних гайдамаків — Блаватний Никифор
  • 1-й юнкерський курінь гайдамаків
  • 1-й курінь Червоних гайдамаків — Волох, Омелян Іванович

січень 1918

  • 1-й курінь Чорних гайдамаків — Блаватний, Никифор
  • 1-й курінь Червоних гайдамаків — Волох, Омелян Іванович Кінна сотня — Ляхович
  • 1-я Сотня січових стрільців — Сушко, Роман Кирилович
  • 1-й Гайдамацький гарматний дивізіон — Смовков К.

червень 1918

  • 1-й курінь Чорних гайдамаків — Блаватний, Никифор
  • 1-й курінь Червоних гайдамаків — Волох, Омелян Іванович
  • Кінна сотня — Ляхович
  • 1-й Гайдамацький гарматний дивізіон — Смовков К.

Військовики коша

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Визвольні змагання очима контррозвідника. (Документальна спадщина Миколи Чеботаріва): Науково-документальне видання — К.: Темпора, 2003—288 с. (26 с.) ISBN 966-8201-00-0
  2. Архівована копія. Архів оригіналу за 28 травня 2020. Процитовано 9 червня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  3. Тинченко Я. Ю. Перша українсько-більшовицька війна (грудень 1917 — березень 1918) // Реальний стан збройних сил супротивників
  4. Дорошенко Д. І. Історія України, 1917—1923 рр. Том 1 — К.: Темпора, 2002. — 320 с. (204 с.) ISBN 966-95991-5-6
  5. «Червоного кольору шкіряні штани, жовтий коротенький кожушок, смушкова шапка з червоним шликом, голена голова з довгим чорним оселедцем за вуха та свіжим шрамом від кулі, і нерухоме самовпевнено залізне обличчя маніяка: нібито справді воскресший гайдамака прастарих часів» Всеволод Петрів «Військово-історичні праці. Спомини» (вступ В. Сергійчука) Збірник, «Поліграфкнига» К; 2002 640 с. ISBN 966-530-110-1
  6. Архівована копія. Архів оригіналу за 20 березня 2020. Процитовано 13 березня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]