Гай Саллюстій Крисп Пассієн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гай Саллюстій Крисп Пассієн
Народивсяневідомо
Помер47
КраїнаСтародавній Рим
Діяльністьполітик, військовослужбовець
Знання мовлатина
Magnum opusoratiod
Посададавньоримський сенатор[d] і консул
БатькоGaius Sallustius Crispusd
Брати, сестриSallustiad
У шлюбі зЮнія Кальвіна, Доміція Лепіда Старша і Агріппіна Молодша
ДітиSallustia Calvinad

Гай Саллю́стій Крисп Па́ссієн (лат. Gaius Sallustius Crispus Passienus; 8 рік до н. е. — 47 рік н. е.) — політичний діяч ранньої Римської імперії, консул-суффект 27 року, ординарний консул 44 року.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походив з роду Пассієнів. Син Луція Пассієна Руфа, консула 4 року до н. е. Усиновлений Гаєм Саллюстієм Криспом, сином відомого історика. У правління імператора Тиберія вів декілька процесів перед судом центумвірів, за це був отримав статую у базиліці Юлія. Виголосив промову на захист Волузена Катула. З 21 року входив до жрецькі колегії септемвірів епулонів, августалів та титіїв. У 18 році Пассієн став квестором імператора Тиберія. Згодом — у 24 році — Саллюстій обіймав посаду претора, а у 27 році призначено консулом-суффектом.

У 42—43 роках як проконсул керував провінцією Азія. У 44 році став консулом разом з Титом Статілієм Тавром.

Помер у 46 році, отруєний дружиною Агріпіною заради спадщини (200 млн сестерціїв). По смерті отримав державний похорон, а на його надгробному пам'ятнику були зображені коні.

Родина та характер

[ред. | ред. код]

Був одружений з Доміцією, тіткою імператора Нерона. Вів у суді її справу проти брата Гнея Агенобарба про повернення грошей. Згодом розлучився з нею і у 41 році одружився з Агріпіною, донькою Германіка й матір'ю Нерона.

Володів величезним статком, зокрема віллою в Тускулумі. Був відомий красномовством і дотепністю, користувався прихильністю всіх імператорів, виявляючи щодо них лояльність. Дружив з Сенекою, який присвятив йому дві епіграми.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Quint. Inst. Or. VI 1, 51; 3, 74; X 1, 24. (лат.)
  • Rudolf Hanslik: Passienus 1. // Der Kleine Pauly (KlP). Band 4, Stuttgart 1972, Sp. 542. (нім.)