Геліотропін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шаблон:Chembox Legal status
Геліотропін
Інші назви піперональ,геліотропін; піпероніловий альдегід; метиленовий етер протокатехового альдегіду; 3,4-метилендіоксибензальдегід
Ідентифікатори
Номер CAS 120-57-0
PubChem 8438
Номер EINECS 204-409-7
KEGG C10812
ChEBI 8240
SMILES O=Cc1ccc2OCOc2c1
InChI InChI=1S/C8H6O3/c9-4-6-1-2-7-8(3-6)11-5-10-7/h1-4H,5H2
Номер Бельштейна 131691
Номер Гмеліна 4186
Властивості
Молекулярна формула C8H6O3
Молярна маса 150,13 г/моль
Зовнішній вигляд безбарвні кристали
Густина 1.337 g/cm3
Тпл 37
Розчинність (вода) розчинний у 500 частинах
Небезпеки
ЛД50 2700 мг/кг (перорально у щурів)
ГГС піктограми The exclamation-mark pictogram in the Globally Harmonized System of Classification and Labelling of Chemicals (GHS)
ГГС формулювання небезпек 317
ГГС запобіжних заходів 261, 272, 280, 302+352, 321, 333+313, 363, 501
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Геліотропін, або ще відомий як піперонал, є органічною сполукою, та міститься в ароматизаторах.[1] Його молекула за структурою споріднена з іншими ароматичними альдегідами, такими як бензальдегід і ванілін .

Поширення у природі

[ред. | ред. код]

Геліотропін міститься в різних рослинах, таких як кріп, ваніль, квіти фіалки та чорний перець .

Хімічні властивості

[ред. | ред. код]

Геліотропін, як альдегід, можливо відновити до його спирту (піперонілового спирту) або окислити з утворенням його кислоти (піперонілової кислоти).

Також геліотропін використовують в хімічному синтезі деяких фармацевтичних препаратів, таких як тадалафіл[2] L-DOPA[3] і атрасентан .[4]

Виробництво

[ред. | ред. код]

Геліотропін отримують шляхом окисного розщеплення ізосафролу або за допомогою багатоступінчастої послідовності з катехолу або 1,2-метилендіоксибензолу, який отримують за допомогою реакції конденсації з гліоксиловою кислотою з подальшим розщепленням утвореної α-гідроксикислоти окислювачем .[1][5][6] Для синтезу геліотропіну з катехолу потрібно спочатку синтезувати ефір Вільямсона з використанням дихлорметану .[7]

Використання

[ред. | ред. код]

У парфумерії

[ред. | ред. код]

Геліотропін має квітковий аромат, схожий на запах ванілі або вишні, тому його використовують для штучної ароматизації[1]. Ця сполука має назву «геліотропін» на честь нот «вишневого пирога», які містяться в ароматі квітів рослин роду Геліотроп (Heliotropium), проте власне геліотропін не входить до складу квіток[8]. Парфумери вперше почали використовувати цей аромат на початку 1880-х років.[9] Його зазвичай використовують для додавання ванільних або мигдальних нюансів, як правило, надаючи бальзамічні, пудрові та квіткові аспекти характеру аромату.[10]

Піперонілацетат — синтетичний вишневий ароматизатор.[11]

У виробництві МДМА

[ред. | ред. код]

Геліотропін є прекурсором Категорії I відповідно до Регламенту №. 273/2004 Європейського Співтовариства через використання його для синтезу екстазі (МДМА) сафрол, ізосафролу і піпероналу.


Список літератури

[ред. | ред. код]
  1. а б в Karl-Georg Fahlbusch, Franz-Josef Hammerschmidt, Johannes Panten, Wilhelm Pickenhagen, Dietmar Schatkowski, Kurt Bauer, Dorothea Garbe and Horst Surburg «Flavors and Fragrances» in Ullmann's Encyclopedia of Industrial Chemistry, Wiley-VCH, Weinheim, 2003. DOI:10.1002/14356007.a11_141
  2. Gilla, G.; Anumula, R.R.; Aalla, S.; Vurimidi, H. & Ghanta, M.R. (2013). Synthesis and characterization of related substances and metabolite of tadalafil, a PDE-5 inhibitor (PDF). Organic Communications. 6 (1): 12—22. Архів (PDF) оригіналу за 24 жовтня 2018. Процитовано 21 січня 2015.
  3. Yamada, Shun-Ichi; Fujii, Tozo; Shioiri, Takayuki (1962). Studies on Optically Active Amino Acids. I. Preparation of 3-(3, 4-Methylenedioxyphenyl)-D-, and -L-alanine. Chemical & Pharmaceutical Bulletin. 10 (8): 680—688. doi:10.1248/cpb.10.680. PMID 14002245.
  4. Winn, Martin; von Geldern, Thomas W.; Opgenorth, Terry J.; Jae, Hwan-Soo; Tasker, Andrew S.; Boyd, Steven A.; Kester, Jeffrey A.; Mantei, Robert A.; Bal, Radhika (1996). 2,4-Diarylpyrrolidine-3-carboxylic AcidsPotent ETASelective Endothelin Receptor Antagonists. 1. Discovery of A-127722. Journal of Medicinal Chemistry. 39 (5): 1039—1048. doi:10.1021/jm9505369. ISSN 0022-2623. PMID 8676339.
  5. Fatiadi, Alexander & Schaffer, Robert (1974). An Improved Procedure for Synthesis of DL-4-Hydroxy-3-methoxymandelic Acid (DL-"Vanillyl"-mandelic Acid, VMA). Journal of Research of the National Bureau of Standards Section A. 78A (3): 411—412. doi:10.6028/jres.078A.024. PMC 6742820. PMID 32189791.
  6. Nwaukwa, Stephen; Keehn, Philip (1982). Oxidative cleavage of α-diols, α-diones, α-hydroxy-ketones and α-hydroxy- and α-keto acids with calcium hypochlorite [Ca(OCl)2]. Tetrahedron Letters. 23 (31): 3135—3138. doi:10.1016/S0040-4039(00)88578-0.
  7. Bonthrone, W. & Cornforth, J. (1969). The methylenation of catechols. Journal of the Chemical Society (9): 1202—1204. doi:10.1039/J39690001202.
  8. Essential oils. Архів оригіналу за 23 грудня 2019. Процитовано 2 вересня 2012.
  9. The Force of Fashion in Politics and Society: Global Perspectives from Early Modern to Contemporary Times By Beverly Lemire ISBN 9781409404927
  10. The Good Scents Company database entry for Heliotropin [Архівовано 2020-08-01 у Wayback Machine.]
  11. Fenaroli's Handbook of Flavor Ingredients.