Гумецький Володимир Корнилович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Гумецький
Володимир Корнилович Гумецький
ПсевдоЕ.Кран, Тессар, Ікс Фікс, Куд-Кудак, «Х-27»
Народився20 лютого 1907(1907-02-20)
Спас, Рожнятівський район, Івано-Франківська область
Помер13 грудня 1993(1993-12-13) (86 років)
Львів, Україна
ПохованняГолосківський цвинтар
ГромадянствоАвстро-Угорщина Австро-УгорщинаЗУНР ЗУНРПольща Польща УРСРУкраїна Україна
Діяльністькінокритик, кінознавець, педагог
Alma materУніверситет Яна Казимира

Володимир Корнилович Гумецький (20 лютого 1907, с. Спас, Австро-Угорщина — 13 грудня 1993[1], м. Львів, Україна) — український кіноаматор, учитель, перший в Галичині кінокритик та кінознавець. Провісник української фільмової думки в Галичині.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Володимир Гумецький народився 20 лютого 1907 року в селі Спасі, нині Спаської громади Калуського району Івано-Франківської области в родині священника.

Навчався в рідному селі (1917, здобув початкову освіту), класичних гімназіях Долини та Львова (1926). Закінчив гуманітарний факультет Університету Яна Казимира за спеціальністю «польська філологія»; здобув ступінь магістра філософії (1934). Працював учителем у львівських гімназіях.

Від 1939 року в бібліотеці Наукового товариства ім. Шевченка: практикант, бібліотекар, старший бібліотекар. Під час німецької окупації працював бібліотекарем районної бібліотеки Шевченківського району м. Львова.

У серпні-вересні 1944 року реорганізував та впорядкував зруйновану німцями бібліотеку Залізничного району і виконував обов'язки директора до повернення на роботу в Бібліотеку академії наук УРСР у вересні 1944 року, де працював головним бібліотекарем, старшим бібліотекарем, очільником групи систематичного каталогу відділу опрацювання. 1953 року переведений на посаду старшого бібліотекаря картосховища, згодом — у книгосховище і науковий читальний зал (до 1972, тепер відділ україніки).

Був учасником львівського кіноклубу «Awangarda», де потоваришував із кіножурналістом та популяризатором польського кіно й організатором кіножиття у Львові Болеславом Левицьким.

Помер 13 грудня 1993 року у Львові. Похований на 6-му полі Голосківського цвинтаря.

Доробок

[ред. | ред. код]

Автор кінознавчих публікацій в часописах «Кіно», «Література. Мистецтво. Наука» (додаток до газети «Мета»), «Назустріч», у додатку «Х і ХІ Muza» до газети «Слово Польське», тижневику «Awangarda», місячнику «Сигнали».

1935 року окремою брошурою накладом журналу «Кіно» опублікував маніфест «Мусимо фільмувати» (під псевдонімом «Е.Кран»).

Цікаві факти

[ред. | ред. код]

1963 року Володимир Гумецький висловив співчуття Ярославові Дашкевичу з приводу смерті його матері Олени Степанів: «Вашій Матері доля дала великий характер і великі переживання: може й для того кладе доля декому тернину на шлях житейський, аби стала видніша гордість душевна?»[2].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Нагробок на могилі Володимира Гумецького.
  2. Галина Сварник, Христина Процюк (18 липня 2023). «Шляхотна постать і хрустальний характер». Уривки з листів у пам'ять про Олену Степанів. Українська правда.

Джерела

[ред. | ред. код]