Гурін Володимир Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гурін Володимир Васильович
Народження6 лютого 1964(1964-02-06) (60 років)
Мощун, Києво-Святошинський район
Країна СРСР
 Україна
Жанрпейзаж, портрет і натюрморт
НавчанняКиївський державний художній інститут (1990)
Діяльністьхудожник, педагог
ВчительБаринова-Кулеба Віра Іванівна, Голембієвська Тетяна Миколаївна, Лопухов Олександр Михайлович і Гурін Василь Іванович
ПрацівникКиївський державний художній ліцей імені Тараса Шевченка
ЧленСпілка радянських художників України
БатькоГурін Василь Іванович
Роботи в колекціїСевастопольський художній музей імені Михайла Крошицького

Володимир Васильович Гу́рін (нар. 6 лютого 1964, Мощун) — український живописець і педагог; член Спілки радянських художників України з 1990 року. Син художника Василя Гуріна, чоловік художниці Ірини Спорникової.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 6 лютого 1964 року в селі Мощуні (нині Бучанський район Київської області, Україна). 1990 року закінчив Київський художній інститут, де навчався у Віри Баринової-Кулеби, Тетяни Голембієвської, Олександра Лопухова, Василя Гуріна. У 1995 році закінчив аспірантуру Української академії мистецтв[1].

Викладає рисунок, живопис і композицію на живописному відділенні Київського державного художнього ліцею імені Тараса Шевченка[2]. Мешкав у Києві в будинку на вулиці Героїв Севастополя, № 39[3] та у будинку на вулиці Казимира Малевича, № 37/41[4].

Творчість

[ред. | ред. код]

Працює у галузі станкового живопису, створює пейзажі, портрети, натюрморти. Серед робіт:

  • «У Карпатах» (1987);
  • «Полудень» (1997);
  • «Карпатський мотив» (1998);
  • «Полтавчанки» (1999);
  • «На березі річки Псел» (1999);
  • «Бахчисарай» (2004);
  • «Балаклава» (2004);
  • «Соняшники» (2005);
серії
  • «Київські мотиви» (1990—2003);
  • «Гербарій почуттів» (1992—1999).

Роботи закуплені Міністерством культури і мистецтв України та Національною спілкою художників України, а також знаходяться у Севастопольському художньому музеї, у приватних колекціях в Україні та за її межами[5].

Примітки

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]