Державний університет інформаційно-комунікаційних технологій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття має виражений рекламний характер. Будь ласка, допоможіть, переписавши рекламний вміст згідно з нейтральною точкою зору та вилучивши недоречні зовнішні посилання. (червень 2024)
Державний університет інформаційно-комунікаційних технологій
ДУІКТ
50°25′43″ пн. ш. 30°28′33″ сх. д. / 50.42873600002777579° пн. ш. 30.47600600002778037° сх. д. / 50.42873600002777579; 30.47600600002778037Координати: 50°25′43″ пн. ш. 30°28′33″ сх. д. / 50.42873600002777579° пн. ш. 30.47600600002778037° сх. д. / 50.42873600002777579; 30.47600600002778037
Назва латиноюState University of Information and Communication Technologies
ТипДержавний
КраїнаУкраїна
РозташуванняКиїв
Гасло українськоюЛюбіть Україну всім серцем своїм і всіми своїми ділами. ©️Володимир Сосюра
Засновано1996
РекторШульга Володимир Петрович
Адреса03110, Україна, м.Київ, вул. Солом'янська, 7
Сайтduikt.edu.ua
Мапа

Державний університет інформаційно-комунікаційних технологій (ДУІКТ) — заклад вищої освіти IV рівня акредитації в Києві.

Загальна інформація

[ред. | ред. код]

ДУІКТ є провідним багатопрофільним закладом вищої освіти в галузі зв'язку та сфері інформатизації. Він здійснює підготовку фахівців з вищою освітою з широкого спектра технічних та інших спеціальностей за освітніми програмами усіх рівнів вищої освіти, провадить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, має розвинену інфраструктуру наукових і навчально-наукових підрозділів, високий рівень кадрового і матеріально-технічного забезпечення.

Розширюється міжнародне співробітництво з закордонними фірмами та закладами освіти Європи.

Випускники ДУІКТ поєднують фундаментальні наукові знання, професійні навички та громадську зрілість і забезпечують галузь професійними фахівцями.

Історія

[ред. | ред. код]

1957 рік — Київський навчально-консультаційний пункт Одеського електротехнічного інституту зв'язку імені О. С. Попова. Створення окремого навчально-консультаційного пункту (НКП) було спричинено потребою у наданні консультацій та методичної допомоги студентам заочної форми навчання Київського та інших регіонів України, які навчалися в Одеському електротехнічному інституті зв'язку ім. О. С. Попова.

1967 рік — Київський заочний факультет Одеського електротехнічного інституту зв'язку імені О. С. Попова. У зв'язку з тим, що НКП вже не зміг задовольнити потреби Київського регіону, у 1967 р. його було перетворено у Київський заочний факультет, який став готувати фахівців за спеціальностями: автоматичний електрозв'язок; багатоканальний електрозв'язок; радіозв'язок і радіомовлення. Очолив факультет Леонід Михайлович Андрушко, який вперше на теренах Союзу захистив дисертацію доктора наук з проблем волоконно-оптичних ліній зв'язку, з 1988 р. він працював у Міжнародному Союзі Електрозв'язку у Женеві.

1979 рік — Київський філіал Одеського електротехнічного інституту зв'язку ім. О. С. Попова. З метою підвищення якості підготовки фахівців в галузі зв'язку в 1979 р. заочний факультет був реорганізований у Київський філіал Одеського електротехнічного інституту зв'язку ім. О. С. Попова з факультетами заочного та вечірнього навчання. З 1988 р. філіал очолив доктор технічних наук, професор Стеклов Василь Купріянович.

1986 рік — Будівництво нового п'ятиповерхового корпусу та дев'ятиповерхового гуртожитку.

1990 рік — Організовано два факультети з денною формою навчання: факультет автоматичного електрозв'язку, факультет багатоканального електрозв'язку.

1996 рік — Створення Київського інституту зв'язку Української державної академії зв'язку ім. О. С. Попова. З розбудовою України розширився діапазон підготовки кадрів для незалежної держави та зросла вимогливість до вищих навчальних закладів у підготовці фахівців у сфері телекомунікаційних технологій. Рішенням Міністерства зв'язку України на базі філіалу у 1996 р. було створено Київський інститут зв'язку. Ректором інституту був призначений Василь Купріянович Стеклов, а проректором з навчальної і наукової роботи — професор Уваров Ростислав Васильович.

2001 рік — Призначення ректором Київського інституту зв'язку Української державної академії зв'язку ім. О. С. Попова професора Мараховського Артема Юрійовича.

16 травня 2002 року — Утворення Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій.

26 червня 2013 року — Утворення Державного університету телекомунікацій шляхом приєднання до зазначеного Університету Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій, Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», Інституту спеціального зв'язку та захисту інформації Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» і Житомирського військового інституту імені С. П. Корольова Національного авіаційного університету[1]. Виконуючим обов'язки ректора, а з 07.02.2014 р. — ректором Державного університету телекомунікацій призначено Толубка Володимира Борисовича.

9 травня 2023 — Перейменування з Державного університету телекомунікацій на Державний університет інформаційно-комунікаційних технологій.[2]

10 квітня 2024 року виконувачем обовʼязки ректора було призначено українського науковця, доктора історичних наук Шульга Володимир Петрович

Сучасна структура університету

[ред. | ред. код]

Навчально-наукові інститути

[ред. | ред. код]

Кафедри

[ред. | ред. код]

Відомі випускники

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 червня 2013 р. № 509-р «Про утворення Державного університету телекомунікацій»
  2. ↑ Нова прогресивна назва університету. Архів оригіналу за 17 травня 2023.

Джерела

[ред. | ред. код]
Підприємства
Приладобудівні
Діючі
Колишні
Провайдери
та оператори
Діючі
Колишні
Представництва
іноземних
виробників
Імпортери і
дистрибутори
Системні
інтегратори
Роздрібні мережі,
інтернет-магазини
Інші
Галузеві
органи
Регулятори
Об'єднання
Освітні і
наукові
установи
Державний університет телекомунікацій • Інститут кібернетики імені В. М. Глушкова НАН України • Інститут телекомунікаційних систем НТУУ «КПІ» • Комп'ютерна академія «Шаг» • Міжнародний науково-навчальний центр інформаційних технологій і систем НАН України та МОН України • Одеська національна академія зв'язку імені О. С. Попова • Одеський науково-дослідний інститут зв'язку • Українська науково-освітня телекомунікаційна мережа УРАН • Факультет кібернетики КНУ ім. Т.Г. Шевченка • Харківський національний університет радіоелектроніки
Розформовані
Державне агентство інформатизації України • Державний департамент з питань зв'язку та інформатизації України • Державний комітет інформатизації України • Державний комітет інформатизації України • Державний комітет України з питань науки, інновацій та інформатизації • Кібернетичний центр Академії наук України • Міністерство зв'язку України • Міністерство транспорту та зв'язку України • Національна комісія з питань регулювання зв'язку України • Національне агентства з питань інформатизації при Президентові України
Обладнання
UA-IX • DTEL-IX • EUNIC-IX • KH-IX • IX.ks.ua • OD-IX • ZPIX
Інше
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Державний_університет_інформаційно-комунікаційних_технологій&oldid=42891067