Доларизація
Доларизація економіки — процес витіснення національної валюти іноземною (найчастіше це долар США) та застосування її в операціях всередині країни або окремих галузях економіки.
Основною економічною причиною доларизації є надання переваги агентами долару, а не на національній валюті. Явище спостерігається в тому випадку, якщо долар більш стабільний і конвертований, ніж національна валюта. Безпосередньою причиною, за якою зазвичай слідує доларизація економіки, є слабкий контроль уряду над пропозицією грошей, внаслідок чого національна валюта постійно знецінюється, тому агенти не бажають тримати активи в національній валюті та оптимізують свої портфелі активів на користь долара.
Доларизація може носити повний, змішаний або частковий характер, як усередині секторів національної економіки, так і по країні в цілому. Явище повної доларизації, як правило, характерно для слаборозвинених в економічному відношенні держав, і є наслідком крайньої нестабільності внутрішньої грошової системи.
Слід зазначити, що повна доларизація є крайнім заходом, і зазвичай означає визнання повної політичної неможливості контролю над грошовою пропозицією з метою уникнення інфляції. Наприклад, режим «валютної палати», при якому пропозиція національної валюти законодавчо ставиться в жорстку залежність від величини зовнішніх резервів, представляється набагато більш вигідним, адже з'являється можливість отримувати відсоток на резерви, тобто повної доларизації бажають країни, де відсутня політична можливість навіть для такого рішення.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/9/91/DOLLAR_AND_EURO_IN_THE_WORLD.svg/310px-DOLLAR_AND_EURO_IN_THE_WORLD.svg.png)
Слід розрізняти офіційну, напівофіційну і неофіційну доларизацію. Також слід враховувати, що національні гроші витісняє не тільки долар США, але і євро, австралійський долар, південноафриканський ранд, тощо. Можливо паралельне ходіння двох і більше іноземних валют (як наприклад в Зімбабве) у різних співвідношеннях до національної, які, як правило, відрізняються або більшою стабільністю в плані інфляції, або більш широким географічним ареалом свого поширення.
Доларизація найчастіше носить тимчасовий характер, хоча і досить тривалий за термінами. Якщо національна валюта починає зміцнюватися в результаті поліпшення внутрішньої економічної кон'юнктури, і цьому сприяє національний уряд, відбувається процес ревальвації національної валюти, що супроводжується дедоларизацією - тобто падінням якості іноземної валюти для внутрішнього ринку.
Аж до 1999, хоча доларизація й існувала де-факто в багатьох країнах, що розвиваються, а також отримала широке поширення в Росії та інших країнах колишнього соціалістичного блоку, юридичне скасування національної валюти уявлялося малоймовірно.
Однак не варто забувати, що Панама почала використовувати долар США вже з 1904 замість колумбійського песо, Еквадор з 2000 замість еквадорського сукре, Сальвадор з 2001 замість сальвадорського колона, Зімбабве з 2009 року замість Зімбабвійського долара.
В даний момент це найбільші офіційно доларизовані країни в світі.
До теперішнього часу Доларова зона оформилася як один з валютних союзів в наступному складі.
- Бермудські острови (колонія Великої Британії, також Бермудський долар)
- Британські Віргінські острови (колонія Великої Британії)
- Східний Тимор
- Маршаллові острови
- Палау
- Панама (також монети бальбоа)
- Сальвадор
- Теркс і Кайкос (колонія Великої Британії)
- Федеративні Штати Мікронезії
- Еквадор (також монети сентаво)
- Зімбабве
- Доларизація України досягла історичного піку УНІАН, 15.10.2012
- Шморгай Н.М. Доларизація економіки України: причини, наслідки і шляхи подолання [Архівовано 11 березня 2016 у Wayback Machine.] (2011)