Едер Жофре

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Едер Жофре
Едер Жофре (1970)
Едер Жофре (1970)
Загальна інформація
ГромадянствоБразилія Бразилія
Народження26 березня 1936(1936-03-26)
Сан-Паулу
Смерть2 жовтня 2022(2022-10-02) (86 років)
Ембу-дас-Артес, Сан-Паулу
Вагова категоріялегша
напівлегка
Стійкаортодокс
Зріст163
Розмах рук168
Професіональна кар'єра
Перший бій23 березня 1957
Останній бій8 жовтня 1976
Боїв78
Перемог72
Перемог нокаутом50
Поразок2
Нічиїх4

Едер Жофре (порт. Éder Jofre, 28 березня 1936 — 2 жовтня 2022) — бразильський професійний боксер, чемпіон світу Національної боксерської асоціації (1960—1965) і WBC (1963—1965) в легшій вазі та WBC (1973—1974) в напівлегкій вазі, один з найкращих боксерів легшої ваги всіх часів.

2002 року журнал «Ринг» визнав Жофре 19-им у списку з 40 найкращих боксерів за останні 80 років.

1992 року був прийнятий до Міжнародної зали боксерської слави і на 2023 рік залишається єдиним бразильцем, який отримав таку честь.

Аматорська кар'єра

[ред. | ред. код]

На Олімпійських ігор 1956 переміг Тейна М'їнта (Бірма) і програв Клаудіо Барріентосу (Чилі).

Професіональна кар'єра

[ред. | ред. код]

23 березня 1957 року дебютував на професійному рингу. Того року провів дванадцять поєдинків. Впродовж 1958—1959 років провів ще 20 боїв. В цих боях він здобув 29 перемог, лише 3 закінчивши внічию.

19 лютого 1960 року в бою за титул чемпіона Південної Америки в легшій вазі Жофре втретє бився з Ернесто Мірандою, два поєдинки з яким до цього завершилися нічиїми. Цей 15-раундовий поєдинок завершився перемогою за очками Жофре, який заволодів першим у своїй кар'єрі титулом.

У четвертому бою з Мірандою 10 червня 1960 року Жофре зберіг титул, нокаутувавши суперника в третьому раунді.

Після другої перемоги над Мірандою провів три нетитульні бої, нокаутувавши суперників, серед них і Клаудіо Барріентоса (Чилі), якому поступився на Олімпіаді 1956.

18 листопада 1960 року у Лос-Анджелесі (США) завоював вакантний титул чемпіона світу NBA у легшій вазі, нокаутувавши у шостому раунді Елоя Санчеса.

Жофре зберігав свій титул з 1960 по 1965 рік. Впродовж 1960—1964 років він провів 12 переможних боїв (у тому числі 8 захистів титулу) проти бійців першокласного рівня, боксуючи не лише у Бразилії, а і у Венесуелі, США, Японії, Філіппінах і Колумбії.

Після бою 4 квітня 1963 року з Аокі Кацутосі (Японія) Жофре також був визнаний чемпіоном світу в легшій вазі за версією WBC.

18 травня 1965 року втратив титули чемпіона світу, програвши у Нагої (Японія) Харада Масахіко розділеним рішенням в 15-раундовому бою. Провівши один проміжний бій, в реванші 31 травня 1966 року Жофре програв Хараді одностайним рішенням, після чого взяв перерву на три роки.

1969 року піднявся у напівлегку вагу і 5 травня 1973 року відібрав у Хосе Легра (Іспанія) звання чемпіона WBC у напівлегкій вазі, здобувши перемогу рішенням більшості. В наступні роки до закінчення кар'єри провів ще 10 переможних боїв, хоча лише один з них був захистом титулу (проти Вісенте Сальдівара (Мексика)), і 17 червня 1974 року Жофре був позбавлений титулу WBC через бездіяльність.

Посилання

[ред. | ред. код]