Жук-Гришкевич Вінцент Антонович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жук-Гришкевич Вінцент Антонович
Народився10 лютого 1903(1903-02-10)
Будслав, Вілейський повіт, Віленська губернія, Російська імперія
Помер14 лютого 1989(1989-02-14) (86 років)
Беррі, Онтаріо, Канада
ПохованняEast Brunswick Belarusian Cemeteryd
Країна СРСР
Діяльністьпедагог, політик, журналіст
Alma materQ4098203?, Вільнюська білоруська гімназія (1922) і Карлів університет (1926)
Науковий ступіньдоктор філософії
ЗакладВільнюська білоруська гімназія, Віленська духовна семінарія і Радыё Свабода
УчасникДруга світова війна
ЧленствоAssociation of Belarusians in Great Britaind і Білоруське наукове товариство
Посадапрезидент
Конфесіякатолицтво
У шлюбі зRaisa Zhuk-Hryshkevichd
Нагороди
Order of the Pahonia
Жук-Гришкевич Вінцент Антонович
голова Ради БНР (в еміграції)
1970 — 1982
Попередник: Микола Абрамчик
Наступник: Язеп Сажич
 
Народження: 10 лютого 1903(1903-02-10)
Будслав, Вілейський повіт, Віленська губернія, Російська імперія
Смерть: 14 лютого 1989(1989-02-14) (86 років)
Беррі, Онтаріо, Канада
Поховання: East Brunswick Belarusian Cemeteryd
Країна: СРСР
Релігія: католицтво
Освіта: Q4098203?, Вільнюська білоруська гімназія (1922) і Карлів університет (1926)
Ступінь: доктор філософії
Шлюб: Raisa Zhuk-Hryshkevichd
Нагороди:
Order of the Pahonia

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Вінцент Антонович Жук-Гришкевич (біл. Вінцэнт Антонавіч Жук-Грышкевіч;(10 лютого 1903, с. Будслав,— 14 лютого 1989, м. Беррі, Канада) — білоруський громадсько-політичний діяч, педагог. Голова Ради БНР (1970–1982). Дружина - Раїса Жук-Гришкевич[1].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 10 лютого 1903 року в Будславі.

В 1922 році закінчив Віленську білоруську гімназію. У 1926 році закінчив факультет слов'янської філології та історії Карлового університету. У грудні 1932 року підтвердив свій диплом у Вільнюському університеті імені Стефана Баторія.

З юних років був активним учасником білоруського національного руху. У 1927-39 рр. викладав історію, білоруську мову та літературу у Віленській білоруській гімназії[2] та був викладачем білоруської мови в православній духовній семінарії та у Вищій школі політичних наук у Вільнюсі[3].

30 вересня 1939 року, через два тижні після приєднання Західної Білорусії до БРСР, був заарештований НКВД. Утримувався в різних тюрмах: Лукішській, Білостоцькій, Вілейській, Мінській, Полоцькій та Оршській. У 1940 р. засуджений на 8 років концтаборів. У таборах працював на будівництві залізниці від Білого моря до Північного Уралу[4].

Звільнений у 1942 році після польсько-радянської угоди про визволення польських громадян з таборів. У 1942 році він приєднався до польської армії генерала Андерса, яка входила до складу 8-ї британської армії. Воював в Іраку, Палестині, Єгипті. Брав участь у знаменитій битві під Монте-Кассіно.

Після війни емігрував до Англії, де організував та очолив З’їзд білорусів Великої Британії у 1947—1948рр. У 1947 році увійшов до керівництва Ради БНР. У 1950 році переїхав до Торонто (Канада). Отримав ступінь доктора філософії в Оттавському університеті. Захистив докторську дисертацію «Лірыка Янкі Купалы»[5]. Довголітній очільник білоруської громади в Канаді[6].

У 1954 році був одним із засновників радіо «Вызваленьне»[7] та його першим редактором.

У 1970 році був обраний Головою Ради БНР, потім знову переобраний на цю посаду і обіймав її до 1982 року.

Помер 14 лютого 1989 року в Беррі. Похований на Білоруському кладовищі Жировицької Божої Матері в США.

Література

[ред. | ред. код]
  • Міцкевіч М. М. Жук-Грышке́віч Вінцэнт Антонавіч // Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. Т. 6: Дадаізм — Застава (белор.) / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў і інш. — Мн.: БелЭн, 1998. — С. 445—446. — 10 000 экз. — ISBN 985-11-0106-0.
  • Юрэвіч, Л. Шматгалосы эпісталярыум : гісторыя людзей і ідэй на эміграцыі ў ліставанні / Прадм. і рэд. Н. Гардзіенка. — Мінск: Кнігазбор, 2012. — 660 с. — (Бібліятэка Бацькаўшчыны ; кн. 20). — ISBN 978-985-7007-43-1.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Прэзідэнт і яго жонка. Наша Ніва (біл.). 30 червня 2012. Процитовано 6 квітня 2024.
  2. Вінцэнт Жук-Грышкевіч. zbsb.org (рос.). Процитовано 6 квітня 2024.
  3. 115 гадоў таму нарадзіўся старшыня Рады БНР Вінцэнт Жук-Грышкевіч. charter97.org (рос.). Процитовано 6 квітня 2024.
  4. Вінцэнт Жук-Грышкевіч – Рада Беларускай Народнай Рэспублікі (біл.). Процитовано 6 квітня 2024.
  5. Свабода, Радыё (7 грудня 2007). Імёны Свабоды: Вінцэнт Жук-Грышкевіч (23.2.1903 – 14.2.1989). Радыё Свабода (біл.). Процитовано 6 квітня 2024.
  6. Ніва, артыкул. www.niva.bialystok.pl. Процитовано 6 квітня 2024.
  7. Андрей Муковозчик: 69 лет назад восстала из небытия “Рада БНР в изгнании”. www.sb.by (ru-RU) . 4 січня 2017. Процитовано 6 квітня 2024. {{cite web}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)

Посилання

[ред. | ред. код]

Біографія на сайті Ради БНР

Жыцьцё Вінцэнта Жук-Грышкевіча

1969. Вінцэнт Жук-Грышкевіч пра братоў Луцкевічаў