Йоганн Гюльденштедт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Йоганн Гюльденштедт
нім. Johann Anton Güldenstädt
Народився26 квітня (7 травня) 1745
Рига, Російська імперія
Помер23 березня (3 квітня) 1781 (35 років)
Санкт-Петербург, Російська імперія
·тиф
Країна Російська імперія
Діяльністьмандрівник-дослідник, орнітолог, зоолог, біолог, ботанік, іхтіолог, географ
Галузьботаніка, зоологія і мовознавство
Alma materУніверситет Віадріна
Вчене званняпрофесор
Науковий керівникПетер-Симон Паллас
Знання мовнімецька[2]
ЗакладПетербурзька академія наук
ЧленствоПетербурзька академія наук
Посадапрофесор

Гюльденштедт Йоган Антон (також Ґюльденштедт, нім. Johann Anton Güldenstädt; 1745—1781) — німецький природодослідник, академік. Народився у Ризі 26 квітня 1745 р. в родині асесора. Початкову освіту отримав від батька — балтійського німця, свого першого вчителя та вихователя. Перебував на російській службі.

Науковий шлях

[ред. | ред. код]

У 1763—1767 студіював медицину в Берліні (закінчив Берлінську медико-хірургічну колегію) та Франкфурті-на-Одері, де захистив дисертацію («De theoria virum corporis humani primitivarum»), йому присуджено ступінь доктора медицини (1768 р.). Після цього його (за рекомендацією одного з викладачів — проф. Ґледіча) було запрошено до Санкт-Петербурзької академії наук для участі в академічних експедиціях. Очоливши одну з Астраханських експедицій, упродовж 1768—1775 рр. Й. А. Ґюльденштедт обстежував землі Нижнього Поволжя, Кавказу, Донщини та України. У науковому плані склад його експедиції не був маститим: три гімназисти — С. Мошков, Б. Зряковський, О. Бєляєв; кресляр Г. Білий, препаратор С. Тарбєєв та єгер (крім того, експедицію супроводжували слуги, кухарі та солдати). Сам Й. А. Ґюльденштедт за стажем роботи був наймолодшим з керівників експедицій 1768—1774 рр. Порівняно з колегами він мав занизький ступінь наукової підготовки (лише у 1771 р. Санкт-Петербургська Академія наук заочно обрала його своїм членом та ординарним професором натуральної історії).

1769 — ад'юнкт з натуральної історії.

1771 — професор.

1774 — академік.

Гюльденштедт досліджував:

У 1773 р. відвідав Криворіжжя — долини річок Саксагань та Інгулець. Описав геологічні особливості цього регіону. Вважається, що історіографія наукового дослідження Криворізького басейну залізних руд починається з праць Й. Гюльденштедта.

Досліджував також Північний Кавказ і Грузію.

Не встигнувши видати друком описи своїх подорожей, помер у Санкт-Петербурзі від тифу, заразившися під час лікування мешканців свого будинку у Санкт-Петербурзі[3].

Друковані праці

[ред. | ред. код]

Архівні матеріали

[ред. | ред. код]
  • Копии и экстракты рапортов проф. Гильденштедта в Академию наук (1768—1775 гг.). — Архив Российской Академии наук, Санкт-Петербургский филиал (далі — ПФАРАН), ф.3: Канцелярия Академии наук. Переписка с экспедициями, оп.33, од. зб. № 6.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. IPNI,  Gueldenst.
  2. Identifiants et RéférentielsABES, 2011.
  3. Вернадский В. И. Труды по истории науки в России / Сост. Бастракова М. С., Неаполитанская В. С., Фирсова Г. А.. — М.: Наука, 1988. — С. 229. — 404 с. — ISBN 5-02-003321-9 (рос.)

Література

[ред. | ред. код]
  • Nachricht von den Lebens-Umständen des Herrn Professor Güldenstädt // Neues St.-Petersburg. Journal. 1781. Bd 1. S. 244—253.
  • Муханов. Красный мост, воспоминание о Гильденштедте // Московский телеграф. 1825. Ч. 6, № 21. С. 57-68.
  • Шебунин А. Н. Русское Черноморье 70-80-х гг. XVIII в. и Академия наук (труды А. И. Гильденштедта и В. Ф. Зуева)// Труды Института науки и техники. −1936. — Вып.8. — С. 75-111.
  • Гнушева В. Ф. и др. Материалы для истории экспедиций Академии наук в XVIII и XIX веках: хронологические обзоры и описание архивных материалов. M.: Издательство Академии наук СССР, 1940.
  • Косвен М. О. Материалы по истории этнографии Кавказа в русской науке // Кавказский этнографический сборник. Тт. I, II. Под редакцией В. К. Гарданова. M.: Издательство Академии наук СССР, 1955. Т. I, С. 272—290. Т. II, С. 267—281.
  • Лавров Л. И. К 250-летию академического кавказоведения в России // Кавказский этнографический сборник. Т. VI. Под редакцией В. К. Гарданова. M.: Издательство Академии наук СССР, 1976. С. 3-10.
  • Пірко В. А. Щоденник подорожі академіка Ґільденштедта як джерело до вивчення культури Півдня України наприкінці XVIII ст. // Реґіональна наукова конференція «Культура Придніпровського реґіону в контексті загальноукраїнської культури (26-27 червня 1991 р.)». — Дніпроперовськ, 1991. — С. 37-38.
  • Вінтоняк О. Україна в описах західноєвропейських подорожників другої половини XVIII ст. — Львів-Мюнхен: Дніпрова хвиля, 1995. — 139 с.
  • Копелевич Ю. Х. Иоганн Антон Гильденштедт, 1747—1781. — М.: Наука, 1997
  • Никифоренко Н. О. Мандрівні записки Й. А. Ґільденштедта як джерело з соціально-економічної історії України другої половини XVIII ст.: Автореф. дис. канд. істор. наук. 07.00.06 / Донецьк. держ. ун-т. — Донецьк, 2000. — 20 с.
  • Никифоренко Н. О. Щоденник подорожі Й. А. Ґільденштедта Єлизаветградською провінцією (травень-липень 1774 р.) // Записки науково-дослідної лабораторії Південної України Запорізького держуніверситету: Південна Україна XVIII—XIX століття. — Вип. 4(5). — Запоріжжя: РА «Тандем-У», 1999. — С. 15-40.
  • Никифоренко Н. О. Мандрівні записки Й. А. Гільденштедта як джерело з історії України другої половини XVIII ст.: історіографічний аспект // Збірник наукових праць Науково-дослідного інститутут українознавства. Т. VII. — К., 2005. — С. 260—278.
  • Никифоренко Н., Пірко В. Мандрівні записки І. А. Ґільденштедта як джерело з історії України другої половини XVIII ст. — У кн.: Осягнення історії: Збірник праць на пошану професора М. П. Ковальського з нагоди 70-річчя. — Острог — Нью-Йорк, 1999. — С. 376—389.
  • Никифоренко Н. О., Пірко В. О. Північне Приазов'я наприкінці XVIII ст. (за мандрівними записками Й. А. Ґільденштедта) // Вісник Донецького університету: Серія Б. Гуманітарні науки. — 1999. — № 1. — С. 37-42.
  • Никифоренко Н. О. Про сільськогосподарське виробництво у маєтках К. Розумовського у другій половині XVIII ст. (на матеріалах «Щоденника» Й. А. Ґільденштедта) // Питання аграрної історії України та Росії (XVIII—XIX ст.).: Матеріали третіх наукових читань, присвячених пам'яті Д. П. Пойди. — Дніпропетровськ, 1999. — С. 66-71.
  • Никифоренко Н. Етнічні процеси в Україні другої половини XVIII ст. очима Й. А. Ґільденштедта // Донецький вісник Наукового товариства ім. Шевченка. Т.8. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2005. — С. 48-71.
  • Никифоренко Н. А. Соціально-економічний стан Донеччини в останню чверть XVIII ст. (За «Щоденником» І. А. Ґільденштедта) // Нові сторінки історії Донбасу: Ст. Кн. 6. / Голов. ред. З. Г. Лихолобова. — Донецьк, 1998. — С. 20-29.
  • Кирьязева Н. А. Гильденштедт о соледобыче на Торе во второй половине XVIII века // Матеріали вузівської наукової конференції професорсько-викладацького складу за підсумками науково-дослідної роботи: Історичні науки. Політологія. Кн. 1. — Донецьк, 1997. — С. 55-57.
  • Кир'язева Н. О. Про «релігійну толерантність» у політиці російського уряду щодо заселення Новоросії у 60-70-ті рр. XVIII ст. (за матеріалами подорожі Й. А. Ґільденштедта) // Вісник Університету внутрішніх справ. — Вип. 7. — Ч. 1. — Харків, 1999. — С. 65-68.
  • Гайко Г. І., Білецький В. С. Історія гірництва: Підручник. — Київ-Алчевськ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», видавництво «ЛАДО» ДонДТУ, 2013. — 542 с.

Посилання

[ред. | ред. код]