Капніст Василь Васильович

Василь Васильович Капніст
Василь Васильович Капніст
Народився	12 (23) лютого 1758(1758-02-23) Обухівка Сорочинська сотня Миргородського полку
Помер	28 жовтня (9 листопада) 1823(1823-11-09) (65 років) там же
Поховання	Миргородський район
Громадянство	Гетьманщина → Російська імперія
Національність	українець (з грецьким корінням)
Діяльність	драматург, поет
Мова творів	російська
Жанр	ода, п'єса, елегія
Magnum opus	«Ода на рабство»
Батько	Капніст Василь Петрович
Мати	Sofya Dunina-Borkovskayad
У шлюбі з	Alexandra Alexewna Djakowad
Діти	Капніст Семен Васильович, Капніст Іван Васильович і Капніст Олексій Васильович
Автограф
Капніст Василь Васильович у Вікісховищі

Васи́ль Васи́льович Капні́ст (12 (23) лютого 1758(17580223), Обухівка, Миргородського полку — 28 жовтня (9 листопада) 1823, у тому ж селі) — український та російський письменник. Імовірний автор трактату «Історія Русів», що здобув значної популярності серед патріотично-налаштованих українців у ХІХ ст. Маршалок шляхти Полтавської губернії в 1820—1822 роках.

Життєпис

Представник роду Капністів. Народився в Обухівці на Полтавщині по смерті батька. Мати, Софія Андріївна, походила з роду Дуніних-Борковських.

У шістнадцятирічному віці поступив на службу капралом в Ізмайловський полк. З 1775 року — офіцер Преображенського полку.

У 1782–83 рр. — контролер головного поштового управління в Петербурзі.

1783 року після відставки з військової служби повернувся в Україну. Певний час був директором училищ Полтавської губернії.

Мав великий авторитет серед українського дворянства. Обіймав виборні посади предводителя дворянства Миргородського повіту (1782, ще до переїзду в Петербург), Київської губернії (1785–87), генерального судді Полтавської губернії (з 1802 року) та полтавського предводителя дворянства (з 1820 року). Перебуваючи на посадах, завжди обстоював інтереси українського народу.

Помер у рідному селі, де і похований біля могили батька.

Літературна творчість

Василь Капніст почав друкуватися в 1780 році. Писав оди, елегії, анакреонтичні вірші.

У 1783 році написав «Оду на рабство» (опубл. 1806), у якій виступив проти посилення колоніальної політики російського уряду в Україні, зокрема, остаточної ліквідації в 1783 році козацьких полків і запровадження кріпосного права у Слобідській і Лівобережній Україні.

1787 року В. В. Капніст разом з групою аристократів-автономістів підготував проєкт відновлення козацьких формувань в Україні («Положение, на каком может быть набрано и содержано войско охочих казаков»), який, незважаючи на підтримку П. Рум'янцева-Задунайського і Г. Потьомкіна, був відхилений царським урядом.

У квітні 1791 року Василь Капніст разом зі своїм братом Петром за дорученням українських патріотичних кіл перебував у Берліні. Він вів переговори з представниками прусських урядових кіл, зокрема з міністром закордонних справ (канцлером) Пруссії Е.-Ф.Герцбергом про можливість надання допомоги українському національно-визвольному рухові у випадку відкритого збройного виступу проти російського самодержавства.

У 1798 році опублікував поему «Ябеда», у якій у гострій формі критикував російську колоніальну політику на українських землях.

Василь Капніст переклав «Слово о полку Ігоревім» на російську мову і зробив цікавий коментар, у якому наголошено на українському походженні та на українських особливостях цього твору.

Переклади українською

8 вересня 2023 року в газеті «Сурма» у статті про Василя Капніста «Забутий патріот Капніст» опубліковано перекладені українським поетом Станіславом Йосипенком уривки твору Василя Капніста «Оди на рабство»^{[значущість факту?]}.

Вшанування пам'яті

Пам'ятник у с.Велика Обухівка

У листопаді 2008 року в рідному селі Василя Капніста Великій Обухівці відбулися урочистості з нагоди відкриття пам'ятника поетові й громадському діячеві, спорудженого за проєктом харківського студента Сергія Лінника коштом заснованого в 2007 році нащадками давнього роду Капністів «іменного» фонду за сприяння районної та обласної влади. На урочистих зборах згадували яскравий життєпис Василя Васильовича Капніста і відкрили йому погруддя.

20 травня 2015 року в Полтаві вулицю Іскровську було перейменовано на вулицю Василя Капніста.

2015 року в місті Дніпро вулицю Комітетську перейменували на вулицю Василя Капніста.

2016 року в Сумах вулицю 26 Бакинських комісарів перейменували на вулицю Василя Капніста.

Див. також

• Капністи
• Будинок Капніста
• Місія Капніста

Посилання

• В. М. Матях. КАПНІСТ Василь Васильович// Енциклопедія історії України: Т. 4: Ка-Ком / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2007. — 528 с [Архівовано 3 квітня 2013 у Wayback Machine.]
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
• Історія України в особах: IX—XVIII ст. К.:Видавництво «Україна», 1993, 396 с.
• Оглоблин О. Берлінська місія Капніста 1791 року / «Український історик», 1974, № 01-03 [Архівовано 17 березня 2013 у Wayback Machine.]
• Оглоблин О. Василь Капніст [Архівовано 9 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Літературно-науковий збірник. — 1952. — ч. 1; Збірник «Української Літературної Газети». — 1956
• М. С. Дорошко. Капніст Василь Васильович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
• А. Круглашов. Капніст Василь // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — 808 с.315 ISBN 978-966-611-818-2
• Капніст [Архівовано 9 серпня 2020 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
• Олександр Дробаха. Велике серце гетьманщини. [Архівовано 1 березня 2014 у Wayback Machine.]
• «Імена твої, Україно» [Архівовано 25 квітня 2012 у Wayback Machine.] — Іван Корсак, Луцьк: ПВД «Твердиня», 2007 ст. 112—117