Кобилянський Іван Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Кобилянський.
Іван Олександрович Кобилянський
Народження4 липня 1921(1921-07-04)
Верблюжка
Смерть22 квітня 1945(1945-04-22) (23 роки)
Краків, Третій Райх
ПохованняКраків
КраїнаСРСР СРСР
ПриналежністьПрапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних силПрапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військ бомбардувальна авіація
ОсвітаQ60851928? (1939)
Роки служби1940–1945
ПартіяВКП(б)
Звання Капітан авіації
Командування289-й бап
22-й гв. бап
Війни / битвиНімецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни II ступеня
Орден Червоної Зірки
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За оборону Сталінграда»

Іва́н Олекса́ндрович Кобиля́нський (нар. 4 липня 1921(19210704) — пом. 22 квітня 1945) — радянський військовий льотчик, стрілець-бомбардир 1-ї ескадрильї 289-го бомбардувального авіаційного полку 63-ї авіаційної дивізії (40-а армія, Південно-Західний фронт), сержант. Герой Радянського Союзу (1942).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 4 липня 1921 року в селі Верблюжка, нині Новгородківський район Кіровоградської області, в родині робітника. Українець. 1929 року разом з родиною переїхав до Кривого Рогу, де закінчив 9 класів і аероклуб. У грудні 1939 року закінчив Ульянівську авіатехнічну школу Тсоавіахіму.

До лав РСЧА призваний в серпні 1940 року Кіровським РВК міста Іваново. Закінчив Харківське військове училище штурмової авіації.

Учасник німецько-радянської війни з 3 вересня 1941 року. Воював на Південно-Західному, Сталінградському, Донському, Центральному, 1-у Прибалтійському, 1-у й 4-у Українських фронтах.

До січня 1942 року стрілець-бомбардир 289-го бомбардувального авіаційного полку сержант І. О. Кобилянський здійснив 100 вдалих бойових вильотів на бомбардування військових колон і скупчень ворожої живої сили і техніки. У повітряних боях збив 1 літак супротивника[1]. Член ВКП(б) з 1942 року.

У 1942 році лейтенант І. О. Кобилянський призначений штурманом 45-ї окремої коректувальної авіаційної ескадрильї. Діяв в інтересах артилерійських частин 21-ї армії, що здійснювали розгром ворожого угруповання, оточеного під Сталінградом.

У квітні 1944 року направлений на навчання до Військово-повітряної академії, проте невдовзі добився переведення в авіаційний полк далекої дії. До жовтня 1944 року здійснив 205 бойових вильотів.

Штурман ескадрильї 22-го гвардійського бомбардувального авіаційного полку гвардії капітан І. О. Кобилянський загинув 22 квітня 1945 року під час виконання бойового завдання. Початково був похований на Плантах у Кракові (Польща) біля барбакану[2][3]. Згодом перепохований на Військовому цвинтарі на вул. Прандоти[4]. Координати поховання: 50.078533°, 19.955417°[3].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 березня 1942 року за зразкове виконання бойових завдань командування та виявлені при цьому відвагу і героїзм, сержантові Кобилянському Івану Олександровичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 645)[5].

Також був нагороджений орденами Червоного Прапора (06.11.1941), Вітчизняної війни 1-го (31.10.1944) та 2-го (09.04.1943) ступенів, Червоної Зірки (09.02.1943) і медаллю «За оборону Сталінграда».

Поховання Івана Кобилянського — пілота-бомбардувальника Червоної армії. Краків, Військовий цвинтар по вул. Prandoty. Фото 2021 р.
Поховання Івана Кобилянського — пілота-бомбардувальника Червоної армії. Краків, Військовий цвинтар по вул. Prandoty. Фото 2021 р.

Пам'ять

[ред. | ред. код]

У Кривому Розі вулиця, на якій зростав Іван Кобилянський, названа його ім'ям.

Література

[ред. | ред. код]
  • Чабаненко В. В. «Прославлені у віках: Нариси про Героїв Радянського Союзу — уродженців Кіровоградської області». — Дніпропетровськ: Промінь, 1983, стор. 139–141.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Представлення до звання Героя Радянського Союзу (рос.). Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 1 лютого 2015.
  2. ↑ Іменний список незворотніх втрат командного складу частин 8-ї повітряної армії(рос.)
  3. ↑ а б Парнікоза, Іван. Військовий цвинтар на вул. Прандоти. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українська) . Микола Жарких. Архів оригіналу за 26 Вересня 2021. Процитовано 26 Вересня 2021.
  4. ↑ [Персональні відомості про похованих воїнів Радянської армії на Раковицькому цвинтарі (м. Краків, вул. Прандоти) (рос.). Архів оригіналу за 5 Березня 2016. Процитовано 1 Лютого 2015. Персональні відомості про похованих воїнів Радянської армії на Раковицькому цвинтарі (м. Краків, вул. Прандоти) (рос.)]
  5. ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза начальствующему и рядовому составу Красной Армии» от 12 апреля 1942 года [Архівовано 11 Листопада 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик: газета. — 1942. — 12 апреля (№ 12 (171)). — С. 1.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кобилянський_Іван_Олександрович&oldid=40076419