Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього
| Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього | |
|---|---|
 Стан ратифікації: Підписано та ратифіковано Не підписано, але ратифіковано Підписано, але не ратифіковано | |
| Тип | Багатосторонній міжнародний договір |
| Підписано | 9 грудня 1948 |
| Місце | Париж, Франція |
| Чинність | 12 січня 1951[1] |
| Підписанти | 41 (відкрито для підписання на невизначений термін) |
| Сторони | 153 |
| Зберігається | Секретаріат ООН (секція договорів) |
| Мови | англійська, арабська, іспанська, китайська, російська та французька |
 | |
|---|---|
| Дата | 9 грудня 1948 |
| Засідання | 3-тя сесія[en][2] |
| Код | A/RES/260(III)[A-C] (Документ) |
| Предмет | Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього |
Результат голосування |
|
| Результат | Ухвалена[3] |
Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього була прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 9 грудня 1948 р. як Резолюція Генеральної Асамблеї 260. Конвенція набрала чинності 12 січня 1951 р.; вона встановлює правове визначення геноциду, яке стало кульмінацією багаторічної кампанії польського юриста єврейського походження Рафаеля Лемкіна. Яір Орон пише, що "Коли Рафаель Лемкін вперше використав слово «геноцид» у 1944 р. він зазначав знищення вірмен у 1915 р. як важливий приклад геноциду. Всім країнам-учасницям рекомендовано запобігати актам геноциду та карати за них під час війни та в мирний час. Нині 149 держав світу ратифікували Конвенцію.
Резолюція складається з 3 частин:
- A. Ухвалення Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, та текст Конвенції;
- B. Розгляд Комісією міжнародного права питання міжнародної кримінальної юрисдикції;
- C. Застосування Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього щодо залежних територій.
Стаття 2 Конвенції визначає геноцид як:
...будь-які з наступних дій, здійснюваних з наміром повністю або частково знищити національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку:
- (a) вбивство членів цієї групи;
- (b) нанесення тяжких тілесних або психічних ушкоджень членам такої групи;
- (c) навмисне створення членам групи життєвих умов, які розраховані на повне або часткове знищення групи;
- (d) дії, розраховані на унеможливлення народження дітей в середовищі групи;
- (e) насильницька передача дітей цієї групи іншій групі.
— Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, Стаття 2[4]
Стаття 3 визначає злочини, за які передбачене покарання відповідно до Конвенції:
- (a) геноцид;
- (b) змова з метою здійснення геноциду;
- (c) пряме і публічне підбурювання до здійснення геноциду;
- (d) замах на здійснення геноциду;
- (e) співучасть в геноциді.
— Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, Стаття 3[4]
Конвенцію було прийнято щоб криміналізувати і ввести відповідальність за дії на кшталт Голокосту під час Другої світової війни. Перша редакція Конвенції включала також вбивства з політичних мотивів, проте СРСР та ряд інших держав відмовилися визнавати геноцидом дії спрямовані проти груп за політичною чи соціальною ознакою. У результаті дипломатичного та політичного компромісу ці положення були відхилені.
Вперше положення Конвенції було застосовано 2 вересня 1998 року коли Міжнародний трибунал щодо Руанди визнав колишнього мера маленького міста в Руанді Жана-Поля Акаєсу винним у геноциді в дев'ятьох епізодах. Головним прокурором у цьому процесі був П'єр-Рішар Проспер. Через два дні Жан Камбанда став першим головою уряду, якого звинуватили в геноциді.
Першою державою, яку порушила Конвенцію про геноцид, була Сербія. Міжнародний Суд ООН виніс своє рішення у справі Боснія та Герцоговина проти Сербії та Чорногорії 26 лютого 2007 р. Суд заперечив безпосередню участь Сербії у геноциді під час Боснійської війни, але визнав, що Белград порушив норми міжнародного права, не спромігшись запобігти геноциду в Сребрениці у 1995 р. та передати осіб, звинувачених в геноциді, в Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії. Таким чином Сербія порушила свої зобов'язання взяті нею згідно статей 1 та 4 Конвенції про геноцид, особливо через невидачу генерала Ратко Младича.
- ↑ Convention on the Prevention and Punishment of the Crime of Genocide (англ.). The United Nations Treaty Series[en]. Процитовано 30 червня 2024.
- ↑ Resolutions adopted by the General Assembly at its 3rd session (англ.). Бібліотека імені Дага Гаммаршельда. Процитовано 30 червня 2024.
- ↑ Prevention and punishment of the crime of genocide (англ.). Цифрова бібліотека ООН[en]. Процитовано 30 червня 2024.
- ↑ а б Текст Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього [Архівовано 2014-02-01 у Wayback Machine.], Офіційний сайт Верховної Ради України.
| ||||||||||
