Корнякт Костянтин з Білобок
| Костянтин Корнякт-молодший | |
|---|---|
 | |
| Народився | 1582 Львів, Львівська земля, Руське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита |
| Помер | 1624 |
| Громадянство | Річ Посполита |
| Національність | грек |
| Діяльність | військовослужбовець |
| Титул | шляхтич |
| Конфесія | православний |
| Рід | Q63532175? |
| Батько | Костянтин Корнякт |
| Мати | Анна Дідушицька |
| У шлюбі з | Єлизавета Оссолінська |
| Діти | Олександр, Карл Францішек, Анна |
 | |
Костянтин Корнякт з Білобок гербу Круціні (1582 — 1624[1][2]) — шляхтич, військовик, син нобілітованого грецького купця Костянтина Корнякта зі Львова і Анни Дідушицької.
Після смерті батька у серпні 1603 року продав свою частку маєтків у Львівській землі, переселився до Перемишльської землі Руського воєводства, володіючи там трьома укріпленими маєтками у Сосниці, Злотовцях і Білобоках, де заклав свою резиденцію. Свого часу Анна Понінська відступила Станіславу «Дияволу» Стадницькому місто Ланьцут, заставлене її покійним чоловіком за 17000 золотих у Костянтина Корнякта, який до виплати боргу був фактичним власником міста. С. Стадницький підписав з ним угоду, що до повернення ним боргу за Ланьцут він є лише його орендарем. За неявку на королівський суд 1588 року до баніції присудили Станіслава Стадницького, який, потребуючи коштів, за 30000 золотих заклав три свої села у Корнякта, котрий допоміг йому зняти покарання. Для унеможливлення вимог по сплаті цих боргів 1601 року С. Стадницький звинуватив Корняктів у неправомірному набутті шляхетства, бо лише шляхта могла набувати землю. Після смерті Костянтина Корнякта 1603 року С. «Д.» Стадницький напав на віддані ним у заставу села, пограбував селян, спалив там фільварки і пригрозив спадкоємцям, щоб ті забули за борги. Через погрози К. Корнякт молодший перевіз фамільну скарбницю з резервом грошей, коштовності матері до більш укріпленого замку в Сосниці, який захопив і пограбував С. Стадницький. Він полонив Корнякта молодшого, дружину і доньок якого було зґвалтовано, і тримав їх добру половину року в підземеллі свого замку до підписання братами Корняктами, їхньою матір'ю угоди про відмову від стягнення боргів, претензій за викрадені коштовності у Сосниці. К. Корнякт-молодший сховався за мурами Львова, звідки подав нові позови за пограбування, ув'язнення. Та він гніву Стадницького спочатку в Переворську ледь врятували своє життя правники Адам Жидівський і Андрій Свидницький, що провадили справу Корнякта. Потім С. «Д.» Стадницький з гайдуками вільно увійшов до Львова і примусив Корнякта знову підписати відмову від претензій.
С. «Д.» Стадницький був втягнутий у війни з сусідами і за цей час Корняктам вдалось виграти чотири справи проти нього на 212 тисяч злотих, хоча суд зменшив суму виплат вдвоє. Після загибелі Станіслава Стадницького у серпні 1610 року Костянтин Корнякт продовжував воювати з його трьома синами, братом (не рідним) — белзьким воєводою Адамом Александером Стадницьким. У Білобоках розпочав розбудову свого замку-резиденції 1610 року, у час татарського нападу червня 1624 року отримав смертельні поранення при його обороні.
Разом з тим Костянтин Корнякт з Білобоків не був невинною, беззахисною людиною. У війську польного гетьмана Станіслава Жолкевського в час польсько-шведської війни у Лівонії (1600—1611) взяв участь у захопленні Фелліна, Білого Каменя (Вайсенбергу) (березень-вересень 1602, за даними Каспера Несецького, 3 роки був тут комендатом замку), битві під Ревелем (30 червня 1602).
Не менше прославився він своїми приватними війнами з сусідами. На поєдинку 1603 року порубав шаблею ротмістра Станіслава Браніцького († 1620), згодом напав на сусіда Мартина з Горая, захопив маєтки Анни Яксманицької з Фредрів, утримував у своїй приватній в'язниці шляхтича Ячевського, на ринковій площі Перемишля за допомоги Адама Жидівського вбив Мартина Садовського, а 1609 року напав і вбив хорунжого Рудницького і його 16 слуг, забравши їхнє майно.
Одружився з Ельжбетою Оссолінською — донькою підляського, сандомирського воєводи Яна Збігнева Оссолінського (1555—1623[3]) та його першої дружини Ядвіги з Сененських. У шлюбі народились:
- Олександр Збіґнєв Корнякт (1612—1639) — власник Сосниці, Гусакова, Білобоків;
- Кароль Францішек Корнякт (пом. 1672) — ротмістр, власник Білобоків;
- Анна (пом. 1648) — дружина (видана до 1634 року) старости Миколая Оссолінського.
- ↑ Urban W. Korniakt Karol Franciszek h. Crucini (ur. po 1612—1672)… — S. 82.
- ↑ Каспер Несецький подав 1626 → Korona Polska przy Złotey Wolnosci… [Архівовано 29 жовтня 2014 у Wayback Machine.] — T. 2. — S. 614.
- ↑ Ossolińscy (03) [Архівовано 27 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
- Łoziński W. Prawem i Lewem. — Warszawa : Iskry, 2005. — ISBN 83-207-1769-8. (пол.)
- Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 29 жовтня 2014 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1738. — T. 2. — 761 s. — S. 614—615. (пол.)
- Urban W. Korniakt Karol Franciszek h. Crucini (ur. po 1612—1672) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1968. — Tom XIV/1, zeszyt 60. — S. 82. (пол.)
- Konstanty Korniakt h. Krucini (ID: 11.238.7) [Архівовано 18 вересня 2016 у Wayback Machine.]. (пол.)