По складенні вічних обітів у Василіянському Чині, навчався в Браневській єзуїтській колегії (вступив 18 липня 1700, закінчив 24 травня 1703)[2], а потім у грецькій колегії святого Атанасія в Римі (вступив 29 лютого 1704 р., закінчив у 17 травня 1708 р.), отримавши титул доктора богослов'я[3]; тоді ж в колегії прийняв священничі свячення (1709). 1710 р. на розпорядження протоархимандрита Льва Кишки повернувся до Речі Посполитої. Виконував уряд місіонера в полоцькій архієпархії (вернувся до Полоцького монастиря на разпорядження Льва Кишки) і візитатора архієпископських дібр (двір архієпископа Симеона Пєшкевича покинув після втручання Конгрегації Поширення Віри).
1713 р. став Гродненським архимандритом, проте керував архимандрією через свого вікарія, а сам перебував в родинному маєтку, через що втратив архимандритство близько 1720 р. через втручання митрополита Льва Кишки.[4]
1719 р. отримав номінацію на Смоленське архієпископство (висвячений на єпископа 15 травня цього ж року митрополитом Київським, Галицьким і всієї Руси Львом Кишкою[5]) і для свого матеріального забезпечення перебрав василіянський монастир у Пустинках коло Мстислава і архимандрію в Онуфрею, а 1724 р. архимандрію святих Бориса і Гліба в Полоцьку.
Брав участь в Замойському синоді[6] і підтримав його реформи, висунувши зі свого боку клопотання про надання йому привілею вживати далматику в літургійних служіннях (як єпископи латинського обряду) і право визначати наступництво Полоцького і Смоленського архієпископів. Був завзятим пропагандистом Унії в своїй архієпархії.
↑Dorota Wereda. Sokoliński-Drucki Laurenty OSBM // Encyklopedia Katolicka. ― T. 18. ― Lublin 2013. ― S. 551. (пол.)
↑Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students in Pontifical Colleges, and Seminaries, Universities and Institutes of Central and Western Europe (1576—1983). — AOSBM, Sectio I. — Vol. 43. — Rome 1984. — P. 58 (англ.)
↑Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students in Pontifical Colleges, and Seminaries, Universities and Institutes of Central and Western Europe (1576—1983). — AOSBM, Sectio I. — Vol. 43. — Rome 1984. — P. 85 (англ.)
↑Bolesław Kumor. Sokoliński (Drucki Sokoliński) Leon Wawrzyniec (Laurenty), kniaź (1681—1727) // Polski Słownik Biograficzny. ― Warszawa-Kraków 2000. ― T. 40. ― S. 54. (пол.)
Дмитро Блажейовський. Ієрархія Київської Церкви (861—1996). ― Львів: Каменяр, 1996. ― 567 С.
Bolesław Kumor. Sokoliński (Drucki Sokoliński) Leon Wawrzyniec (Laurenty), kniaź (1681—1727) // Polski Słownik Biograficzny. ― Warszawa-Kraków 2000. ― T. 40. ― S. 54-55. (пол.)
Dmytro Blažejovskyj. Byzantine Kyivan rite students in Pontifical Colleges, and Seminaries, Universities and Institutes of Central and Western Europe (1576—1983). — AOSBM, Sectio I. — Vol. 43. — Rome 1984. — 366 P. (англ.).
Dorota Wereda. Sokoliński-Drucki Laurenty OSBM // Encyklopedia Katolicka. ― T. 18. ― Lublin 2013. ― S. 551. (пол.)