Лелеченко Олександр Григорович
| Лелеченко Олександр Григорович | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народився | 26 липня 1938 с. Новооріхівка, Лубенський район, Полтавська область, Українська РСР,  СРСР | |||
| Помер | 7 травня 1986 (47 років) Київ, Українська РСР, СРСР·Гостра променева хвороба | |||
| Поховання | Село Степне , Полтавська область. Полтавський район | |||
| Громадянство | СРСР | |||
| Національність | Українець | |||
| Місце проживання | Енергодар 1967-1973 Чорнобиль 1973-1975 Прип'ять 1975-1986 евакуювали 30.04.1986 . від симптому гострої променевої хвороби. | |||
| Діяльність | Ліквідатори наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, energy engineer | |||
| Alma mater | НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського | |||
| Посада | Заступник начальника електричного цеха ЧАЕС | |||
| У шлюбі з | Любов Лелеченко | |||
| Діти | Олена Олександрівна Лелеченко | |||
| Нагороди |
| |||
Лелеченко Олександр Григорович (нар. 26 липня 1938, с. Новооріхівка, Лубенський район, Полтавська область — пом. 7 травня 1986, м. Київ) — ліквідатор аварії на Чорнобильській АЕС. Заступник начальника електричного цеху Чорнобильської АЕС. Герой України.
Народився Олександр Григорович 26 липня 1938 року у селищі (з 2007 року – село) Новооріхівка Лубенського району Полтавської області. Після закінчення школи, навчався у Харківському льотному училищі на штурмана авіації. У 1961-1966 роках навчався на електроенергетичному факультеті Київського політехнічного інституту.
Після закінчення інституту за розподілом працював на Слав'янській Державній районній електростанції (ДРЕС). Потім – у місті Енергодар на Запорізькій ДРЕС у цеху теплової автоматики та вимірів. З 1975 року працював заступником начальника енергетичного цеху Чорнобильської АЕС.
26 квітня 1986 року після вибуху четвертого реактора Чорнобильської АЕС О. Г. Лелеченко тричі ходив в електролізерну, щоб відключити подачу водню, до аварійних генераторів. По коліно у високоактивній воді він вивчав стан розподільних пристроїв, намагаючись дати напругу на живильні насоси. 3агальна доза опромінення, яку він отримав досягла 2500 рад. У Прип'ятській медчастині одержав першу допомогу (внутрішньовенне вливання фізрозчину) втік на блок і працював там іще декілька годин.
Помер 7 травня 1986 року у відділенні радіаційної патології у Києві. Похований на кладовищі села Степне Полтавського району Полтавської області.
- 21 квітня 2006 року за геройський подвиг в ім'я життя нинішніх і прийдешніх поколінь, особисту мужність і самопожертву, виявлені у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно)[1]
- 26 квітня 1996 року за особисту мужність і відвагу, виявлені при ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС нагороджений відзнакою Президента України — хрестом «За мужність» (посмертно)[2]
- Орден Леніна (1986, посмертно)[3]
- Ім'я Героя вибито на одній із плит меморіалу Героям-чорнобильцям у Києві на перетині бульвару Верховної Ради та проспекту Миру.
- У школі с. Новооріхівка, в якій колись навчався О. Г. Лелеченко і яка тепер носить його ім'я, діє музейна експозиція, що розповідає про Чорнобильську трагедію і подвиг земляка.
- У багатьох містах України є Вулиця Героїв Чорнобиля, до яких належить Олександр Лелеченко.
- У 2021 році біля навчального корпусу #20 НТУУ "КПІ" встановлено пам'ятник
- ↑ Указ Президента України № 328/2006 від 21 квітня 2006 року «Про присвоєння звання Герой України». Архів оригіналу за 11 липня 2020. Процитовано 24 червня 2022.
- ↑ Указ Президента України № 298/96 від 26 квітня 1996 року «Про нагородження відзнакою Президента України — хрестом „За мужність“». Архів оригіналу за 16 квітня 2022. Процитовано 24 червня 2022.
- ↑ Герої-ліквідатори // Сайт ДСП «Чорнобильська АЕС». Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 2 травня 2014.
- Лелеченко Олександр Григорович // Сайт «Герої України» [Архівовано 3 лютого 2018 у Wayback Machine.]
| Попередник: | Герой України — кавалер ордена «Золота Зірка» № 16 21 квітня 2006 |
Наступник: |
| Ігнатенко Василь Іванович | Титенок Микола Іванович |
|
