Литовченко Степан Онуфрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Литовченко Степан Онуфрійович
Народження16 грудня 1909(1909-12-16)
Лящівка
Смерть23 червня 1969(1969-06-23) (59 років)
Іркліїв
КраїнаСРСР СРСР
Роки служби19311946
ПартіяКПРС
Звання Майор
Війни / битвиРадянсько-німецька війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Червоної Зірки
Медаль «За оборону Одеси»
Медаль «За оборону Одеси»
Медаль «За оборону Севастополя»
Медаль «За оборону Севастополя»

Степа́н Оно́прійович Лито́вченко (16 грудня 1909, Лящівка — 23 червня 1969, Іркліїв) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 16 грудня 1909 року в селі Лящівці (тепер Іркліївської сільської громади Золотоніського району Черкаської області) в сім'ї селянина-бідняка. Українець. Після закінчення двокласної церковнопарафіяльної школи працював спочатку в наймах, потім у товаристві зі спільного обробітку землі. У 1924 році закінчив семирічну школу. 1929 року вступив у комсомол, брав активну участь у створенні місцевого колгоспу.

У жовтні 1931 року був призваний на військову службу. Спочатку служив матросом на Балтійському флоті, потім, після закінчення школи підводного плавання в Ленінграді, був направлений на службу на Чорноморський флот. Член ВКП(б) з 1932 року. В 1935 році закінчив комвуз, в 1937 році — військово-політичні курси в Севастополі. Був призначений військовим комісаром підводного човна.

У німецько-радянській війні з червня 1941 року. Брав участь в обороні Одеси, Севастополя, в відвоюванні Ізюма, Новомосковська, Нижньодніпровська, Кривого Рогу, Вознесенська, багатьох міст і сіл Молдавії, визволенні Румунії, Чехословаччини.

8 жовтня 1944 року командир батальйону 767-го стрілецького полку (228-ма стрілецька дивізія, 53-тя армія, 2-й Український фронт) майор Литовченко з батальйоном вийшов до річки Тиси і на підручних засобах з ходу форсував її. Закріпившись на плацдармі, батальйон відбив ряд контратак переважаючих сил ворога, а на наступний день поглибив плацдарм, чим забезпечив форсування річки полком. У цих боях Литовченко проявив високу тактичну виучку і стійкість.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 березня 1945 року за мужність і героїзм, проявлені при форсуванні Тиси і утриманні плацдарму на її західному березі майору Степану Онопрійовичу Литовченку присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 3 764).

Після демобілізації, в березні 1946 року, працював секретарем Лозівського райвиконкому Харківської області. Потім переїхав у рідне село. Був головою колгоспу, сільської ради, секретарем парторганізації. З 1959 року проживав в селі Ірклієві. Був першим головою створеного в 1961 році рибколгоспу «Прогрес». Вийшовши на пенсію, продовжував працювати рибалкою в цьому ж колгоспі. Помер 23 червня 1969 року. Похований в Ірклієві.

Нагороди

[ред. | ред. код]

Нагороджений орденами Леніна, Вітчизняної війни ІІ ступеня, Червоної Зірки, медалями «За оборону Одеси» і «За оборону Севастополя».

Література

[ред. | ред. код]
  • Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. — Москва, 1987 (рос.)
  • За мужество и отвагу. Харків, 1984 (рос.)