Маслюков Юрій Дмитрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Маслюков Юрій Дмитрович
Народився30 вересня 1937(1937-09-30)
Ленінабад, Таджицька Радянська Соціалістична Республіка, СРСР
Помер1 квітня 2010(2010-04-01)[1][2] (72 роки)
Москва, Росія
ПохованняТроєкуровське кладовище
ГромадянствоСРСР СРСР
Національністьросіянин
Діяльністьполітик, інженер, депутат Державної Думи РФ
Alma materБалтійський державний технічний університетd
Знання мовросійська
ЧленствоПолітичне бюро ЦК КПРС, ПАРЄ, Державна дума Федеральних зборів Російської Федерації V скликанняd, Державна дума Федеральних зборів РФ IV скликанняd, Державна дума Федеральних зборів РФ III скликанняd і Державна дума Федеральних зборів РФ II скликанняd
ПосадаЗаступник голови Уряду Росії, представник Парламентської Асамблеї Ради Європи[3], депутат Державної Думи РФ[d], депутат Державної Думи РФ[d] і депутат Державної Думи РФ[d]
ПартіяКПРС
Нагороди
орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани»

Юрій Дмитрович Маслюков (30 вересня 1937(19370930), місто Ленінабад, тепер місто Худжанд, Таджикистан — 1 квітня 2010, місто Москва) — радянський державний діяч, 1-й заступник голови Ради міністрів СРСР, голова Держплану СРСР, 1-й заступник голови уряду Російської Федерації. Член ЦК КПРС у 1986—1991 роках. Кандидат у члени Політбюро ЦК КПРС з 18 лютого 1988 по 20 вересня 1989 року. Член Політбюро ЦК КПРС з 20 вересня 1989 по 13 липня 1990 року. Член Президентської ради СРСР з березня 1990 по вересень 1991 року. Депутат Верховної Ради СРСР 11-го скликання (1984—1989). Депутат Державної думи Російської Федерації 2—5-го скликань (1995—2010).

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в родині шофера. Батько загинув на фронті під час німецько-радянської війни.

У 1955—1957 роках навчався у Вищому артилерійському інженерному училищі в Ленінграді.

У 1957—1962 роках — студент Ленінградського механічного інституту, інженер-механік.

У 1962—1967 роках — інженер, старший інженер, заступник начальника відділу Іжевського науково-дослідного технологічного інституту.

Член КПРС з 1966 року.

У 1967—1970 роках — головний інженер — 1-й заступник директора з наукової роботи Іжевського науково-дослідного технологічного інституту.

У 1970—1974 роках — головний інженер — заступник директора філії № 1 Іжевського машинобудівного заводу.

У 1974—1979 роках — начальник Головного технічного управління Міністерства оборонної промисловості СРСР.

У 1979—1982 роках — заступник міністра оборонної промисловості СРСР.

У 1982—1985 роках — 1-й заступник голови Державного планового комітету (Держплану) СРСР.

15 листопада 1985 — 5 лютого 1988 року — заступник голови Ради міністрів СРСР. Одночасно у 1985—1991 роках — голова Військово-промислової комісії Ради міністрів СРСР. Учасник ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС.

5 лютого 1988 — 14 січня 1991 року — 1-й заступник голови Ради міністрів СРСР. Одночасно 5 лютого 1988 — квітень 1991 року — голова Державного планового комітету (Держплану) СРСР.

З 15 січня по 28 серпня 1991 року — заступник прем'єр-міністра СРСР, голова Державної військово-промислової комісії Кабінету міністрів СРСР. Після відставки в серпні 1991 року Кабінету міністрів СРСР, працював в статусі в.о. заступника прем'єр-міністра до 26 листопада 1991 року, коли був звільнений від своїх обов'язків спеціальним указом Президента СРСР.

У 1992 році заснував Інститут оборонних досліджень і керував ним до 1995 року. У вересні 1992 року став одним із засновників акціонерної компанії військово-промислового комплексу «Фінтраст. Фінансова компанія». У 1993—1994 роках — провідний спеціаліст Воронезького промислово-торгового акціонерного об'єднання «Сокіл». У 1995 році — генеральний директор АТ «Югтрастинвест».

У грудні 1995 року обраний депутатом Державної думи Федеральних Зборів РФ другого скликання за списком КПРФ, був членом ради фракції КПРФ, головою Комітету з питань економічної політики (з січня 1996 року). Член Центрального комітету КПРФ з квітня 1997 по липень 1998 року.

З 23 липня по 11 вересня 1998 року — міністр промисловості і торгівлі РФ в кабінеті С. Кирієнка. Після відставки кабінету, в серпні—вересні 1998 року виконував обов'язки міністра, не складаючи повноважень депутата Державної думи.

11 вересня 1998 — 12 травня 1999 року — 1-й заступник голови уряду Російської Федерації. Був керівником урядової комісії з військово-технічного співробітництва РФ з іноземними державами, головою комісії уряду РФ із захисних заходів у зовнішній торгівлі і митно-тарифній політиці, головою комісії уряду РФ з питань Світової організації торгівлі, керуючим від РФ в Міжнародному банку реконструкції та розвитку і членом Ради Безпеки РФ.

З травня по грудень 1999 року працював радником директора науково-дослідного інституту автоматичної апаратури імені академіка Семеніхина.

У грудні 1999 року був обраний депутатом Державної думи 3-го скликання по Іжевському одномандатному виборчому округу. Входив до складу фракції КПРФ. З початку 2000 по квітень 2002 року був головою комітету з промисловості, будівництва і наукомістких технологій Державної думи.

З 2000 року — голов Спілки виробників нафтогазового обладнання РФ. З серпня 2002 по липень 2007 року очолював новий галузевий союз — Асоціацію операторів євразійського ринку птиці, до якої увійшли найбільші компанії-імпортери.

У грудні 2003 року був обраний депутатом Державної думи 4-го скликання за списком КПРФ, член комітету з бюджету і податків. У 2007 році знову обраний до Держдуми 5-го скликання за федеральним списком КПРФ, став головою комітету з промисловості Державної думи. У 2008 році обраний співголовою комісії Державної думи з розгляду витрат, спрямованих на забезпечення оборони і державної безпеки Російської Федерації. Член Координаційної ради загальноросійського громадського руху «Народно-патріотичний союз Росії».

Помер у Москві 1 квітня 2010 року. Похований на Троєкуровському цвинтарі Москви.

Нагороди і звання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]