Мордехай Гольденберг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мордехай Гольденберг
їд. מרדכי גאָלדענבערג
івр. מרדכי גולדנברג
Народився1883 або 1885
Згуриця, Сороцький повіт, Бессарабська губернія, Російська імперія
Помер1941
Бершадь, Трансністрія, Румунське королівство або Сороцький повіт, Бессарабська губернія
Громадянство Російська імперіяРумунія Румунія
Місце проживанняЗгуриця
Атаки
Ришкани
Кепрешть
Сокиряни
Бершадь
Діяльністьпоет, письменник, журналіст, педагог
Мова творівїдиш і іврит

Мордеха́й Го́льденберг (* 1883 (в деяких джерелах 1885), Згуриця Сороцького повіту Бессарабської губернії (сучасний Дрокійський район Молдови) — † 1941, гетто у Бершаді), вчитель івриту, письменник.

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Народився в єврейській землеробській колонії. По тому родина переїздить в Атаки Хотинського повіту (Окницький район), Ришкани Белцького повіту (сучасний центр Ришканського району), Капрешти Сорокського повіту (Флорештський район) — оселився наприкінці 1910-х років, проживав там до 1934 року. Цим часом проявив себе як педагог та активіст ощадно-позикового товариства, окрім того — постійний кореспондент кишинівської газети «Ундзер Цайт» («Наш час», редактор З.Розенталь). Про його перебування в Капрештах написав оповідання Іхіл Шрайбман «Кантор і його співочі» в циклі «Рашківські історії».

З 1934 року проживав в містечку Секуряни — тепер Сокирянський район Чернівецької області.

Початок письменницької кар'єри

[ред. | ред. код]

Де проживав, там займався навчанням єврейських дітей староєврейській мові. Як педагог виховав низку єврейських літераторів, з них Герцль Гайсінер-Рівкін, Ершл Цельман, Біньюмен-Іцхок Духовний (псевдонім Б. І. Міхалі). К. А. Бертіну вважав його своїм літературним наставником, вплинув також на творчість Іцхока Вайнштейна, Якова Кучера, Шмуела-Лейб Бланка.

Писав на івриті, друкувався в періодичних виданнях Кишинева — газета «Ундзер Цайт» («Наш час»), Бухареста — двомовна румунсько-ідиш газета «Трібуне» та Чернівців — журнал «Черновіцер Блетер» («Чернівецькі листки»), зокрема поезії «Пісні війни» (1930) та книга дитячих оповідань «Зерна» — в співпраці з К. А. Бертіну, Іцхоком Вайнштейном та Левіном Кіпнісом — 1939, Кишинів.

1940 року його поезія на ідиш увійшла в двомовний збірник «Решафім ба Арава», після приєднання Буковини до СРСР книжка не розходиться великим тиражем, в 1946 році вона була перевидана у Тель-Авіві.

Життєвий фінал

[ред. | ред. код]

Початок радянсько-німецької війни застав його родину в Секурянах, з дружиною та дочкою Етей депортований до гетто.

Гольденберга примушують бути присутнім при зґвалтуванні румунськими солдатами його дружини і дочки, обидві покінчили з собою на наступний день. Він сам загинув у Бершадському гетто через декілька місяців. Згідно певних джерел, загинув у Вертіженах.

Посмертно опубліковано в 1951 році збірник обраної прози «Давня станція» — складений К. А. Бертіну, Б. І. Міхалі та Я. Фіхманом, Тель-Авів.

Книги

[ред. | ред. код]
  • גרגרים, לתינוקות (зёрна, детские истории, совместно с К. А. Бертини, И. Вайнштейном и Левином Кипнисом), «Тарбут»: Кишинёв, 1939.
  • איך למרה הסנונית את אפרוחיה (повести и рассказы), издательство «Тарбут»: Кишинёв, 1939.
  • פּרות מספרים (проза), издательство «Тарбут беБесарабия»: Кишинёв, 1939.
  • מבֿחר כּתּבֿים: רשפים בערבה (мивхар ктавим: Решафим баАрава, стихи), собрание сочинений — том первый, «Тарбут беБесарабия», «Техник-М. Дектор»: Кишинёв, 1940 (переиздано в Тель-Авиве, 1946).
  • מבֿחר כּתּבֿים: הטחנה העתּיקה (мивхар ктавим — собрание сочинений: повести и рассказы), том второй, составители К. А. Бертини, Б. И. Михали и Яков Фихман, Тель-Авив, 1951.

Джерела

[ред. | ред. код]