Ніколя Шарль Удіно

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ніколя Шарль Удіно
Народився25 квітня 1767(1767-04-25)[1][4][…]
Бар-ле-Дюк[5]
Помер13 вересня 1847(1847-09-13)[1][2][…] (80 років)
Париж, Франція[5]
Похованнясклеп губернаторівd
Країна Франція
Діяльністьполітик, військовослужбовець
Знання мовфранцузька[1]
УчасникБитва біля Гросберена[6], Битва при Денневіці[6] і Наполеонівські війни
Титулгерцог
ПосадаGrand Chancellor of the Legion of Honourd, депутат Національної асамблеї Франції, пер Франції[d], член Палати перів Франціїd і Governor of Les Invalidesd
Військове званняМаршал Імперії[d]
РодичіCharles de Lorencezd[7]
У шлюбі зEugénie de Coucyd[8]
ДітиCharles Oudinotd і Charles Oudinot de Reggiod
Нагороди

Ніколя Шарль Удіно (фр. Nicolas-Charles Oudinot); 25 квітня 1767, Бар-ле-Дюк, Лотарингія, Франція — 13 вересня 1847), Париж) — граф Удіно, 1-й герцог Реджо (1810), маршал Імперії (1809).

Біографія

[ред. | ред. код]

Служив в королівській армії, але скоро залишив її. Революція знову зробила його солдатом. У 1794 році він був уже генералом.

Як начальник штабу Массени прославився обороною Генуї (1800).

В кампаніях 1805—1807 років командував гренадерським корпусом; брав участь в битвах під Остроленці, під Данціґом та під Фрідландом. У 1809 році очолював 2-й армійський корпус; за битву під Ваграмом отримав маршальський жезл, а незабаром після того титул герцога.

У 1812 році на чолі 2-го армійського корпусу Удіно бився з російським генералом графом П. Х. Вітгенштейном, 17 серпня, важко поранений в першій битві під Полоцьком, здав командування Гувйону Сен-Сіру, від якого 2 місяці по тому прийняв його назад. Під час переправи через Березину він допоміг Наполеону врятуватися, але сам був тяжко поранений. Після лікування прийняв командування 12-м армійським корпусом, бився під Бауценом і був розбитий під Лукау 4 червня 1813 р.

Після перемир'я Удіно отримав командування над армією, якій призначено було діяти проти столиці Пруссії. Розбитий 23 серпня під Гросбереном, він був відданий під начальство маршала Нея і разом з останнім знову зазнав поразки під Денневіці (6 вересня). У 1814 році бився під Бар-сюр-Об, потім захищав Париж проти Шварценберга і прикривав відступ імператора.

Прибувши в Фонтенбло з Наполеоном, Удіно умовляв його зректися престолу і, коли Бурбони були відновлені, долучився до них. У подіях Ста днів (1815) не брав ніякої участі.

У 1823 році командував корпусом під час іспанської експедиції; після липневої революції долучився до короля Луї-Філіпа І Орлеанського.

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]