Павленко Микола Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Павленко Микола Іванович
рос. Николай Иванович Павленко
Народився15 лютого 1916(1916-02-15)
ст.Уманська
Помер9 червня 2016(2016-06-09) (100 років)
Москва, Росія
ПохованняТроєкуровське кладовище
Країна Російська імперія
 Російська СФРР
 СРСР
 Росія[1]
Діяльністьісторик, біограф, викладач університету
Alma materРостовський державний педагогічний інститут
Галузьісторія
Закладінститут історії СРСР АН СРСР, Московський державний педагогічний інститут ім. В. І. Леніна
Вчене званняпрофесор, заслужений діяч науки Росії
Науковий ступіньдоктор історичних наук
Науковий керівникAleksey Novoselskyd і Bernhard Kafenhausd
ЧленствоСП СРСР
Відомий завдяки:фахівець з російської історії XVII—XVIII ст., реформ Петра I.
Нагороди
Орден Пошани (Російська Федерація) орден Вітчизняної війни II ступеня орден Червоної Зірки
заслужений діяч науки РРФСР

Павленко Микола Іванович (* 15 лютого 1916, станиця Уманська Єйського відділу Кубанської області — 9 червня 2016) — російський історик і письменник, заслужений діяч науки Росії, фахівець з вітчизняної історії XVII—XVIII ст. Член Спілки письменників (з 1987). Професор.

Біографія

[ред. | ред. код]

У 19331936 працював учителем у сільських школах Краснодарського краю, одночасно навчався на заочному відділенні історичного факультету Ростовського педінституту.

У 19391946 служив в Радянській армії, командував ротою. Учасник війни з Японією, нагороджений орденом Червоної Зірки.

З 1949 працював в Інституті історії СРСР АН СРСР, в 19691975 — завідувач сектором джерелознавства та допоміжних історичних дисциплін Інституту історії СРСР. З 1954 одночасно займався викладацькою діяльністю. Працюючи в Інституті історії, Павленко виступив на захист т. н. «Новонаправленцев» — групи істориків, які ставили під питання неминучість Жовтневої революції в Росії. У лютому 1975 сектор Павленко був розформований. Після чого він покинув Інститут історії СРСР. У 19751990 — професор Московського державного педагогічного інституту ім. В. І. Леніна

Співавтор підручника «Історія Росії з найдавніших часів до 1861 року» (спільно з І. Л. Андрєєвим, В. Б. Кобриним, В. А. Федоровим, перше видання вийшло у світ в 1989).

Основною темою наукових досліджень Н. І. Павленка в 50-60-х рр.. була історія металургійної промисловості. З 1970-х років наукові інтереси М. І. Павленко все помітніше концентруються на одній, провідній темі в проблематиці історії Росії XVIII ст., — діяльності і реформах Петра I.

Кандидат історичних наук — 1949, тема дисертації "Берг-колегія. 1719—1742 рр.. (Організація управління металургійною промисловістю в першій половині XVIII ст. ".

Доктор історичних наук — 1963, тема дисертації «Історія металургії в Росії XVIII століття: Заводи та власники заводів» (рос. «История металлургии в России XVIII века: Заводы и заводовладельцы»).

Освіта

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • 15 лютого 2006 нагороджений орденом Знак Пошани за великий внесок у розвиток вітчизняної та світової культури і багаторічну творчу діяльність.
  • Почесний громадянин міста Єйська.

Праці

[ред. | ред. код]
  • Развитие металлургической промышленности России в первой половине XVIII в. Промышленная политика и управление. М., 1953. (рос.)
  • История металлургии в России XVIII века: Заводы и заводовладельцы. М., 1962. (рос.)
  • Пётр Первый. М., ЖЗЛ, 1975, 1976, 2000, 2005, 2007, 2010. (рос.)
  • Александр Данилович Меншиков. М., 1984. (рос.)
  • Птенцы гнезда Петрова. М., 1984, 1988, 1989, 1994. (рос.)
  • Полудержавный властелин. М., 1988. (рос.)
  • Петр Великий. М., 1990, 1994. (рос.)
  • Страсти у трона. М., 1996. (рос.)
  • Вокруг трона. М., 1998. (рос.)
  • Екатерина Великая. М., 1999. (рос.)
  • Соратники Петра. М., 2001 (в соавторстве с О. Ю. Дроздовой и И. Н. Колкиной). (рос.)
  • Анна Иоанновна. Немцы при дворе. М., 2002. (рос.)
  • Меншиков. — 2-е изд. — М. «Молодая гвардия», 2005. (рос.)
  • Пётр II. — М. «Молодая гвардия», ЖЗЛ, 2006. (рос.)
  • Царевич Алексей. М.,ЖЗЛ, 2008. (рос.)
  • Лефорт. — М. «Молодая гвардия», 2009. — 232 с. (рос.)

Примітки

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]