Пасажиромісткість

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Пасажиромісткість — передбачена технічною характеристикою транспортного засобу та визначена у реєстраційних документах кількість місць для перевезення пасажирів у транспортному засобі.[1]

Собівартість пасажирських перевезень залежить від пасажиромісткості транспортних засобів, які використовуються на маршруті. Вона визначає тариф перевезень, від якого залежить дохід перевізника. З точки зору пасажирів для них важливим є витрати часу на пересування та розмір транспортної стомлюваності пасажирів. Тому при виборі пасажироміскості транспортних засобів на маршруті необхідно враховувати сукупність факторів, що впливають на економічну і соціальну ефективність перевізного процесу.[2]

Пасажиромісткість є критерієм відмінності між автобусами і легковими автомобілями. Міжнародною конвенцією про дорожній рух встановлено, що до автобусів відносяться пасажирські автомобілі з кількістю місць для пасажирів вісім і більше.[3]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту. Постанова Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176
  2. Вибір пасажиромісткості транспортних засобів для роботи на міських маршрутах / А.Т. Піпія, Д.П. Понкратов, Г.І. Фалецька // Комунальне господарство міст. — 2014. — Вип. 116. — С. 93-96.
  3. Організація та управління пасажирськими перевезеннями: підручник / за ред. доц. В.С. Марунич, проф. Л.Г. Шморгуна. — К. : Міленіум, 2017. — С. 99.