Правобережне
село Правобережне | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Дніпропетровська область |
Район | Кам'янський район |
Громада | Верхньодніпровська міська громада |
Код КАТОТТГ | UA12040050380014805 |
Облікова картка | Правобережне |
Основні дані | |
Засноване | 1973 |
Населення | 550 |
Поштовий індекс | 51611 |
Телефонний код | +380 5658 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 48°43′59″ пн. ш. 34°12′12″ сх. д. / 48.73306° пн. ш. 34.20333° сх. д.Координати: 48°43′59″ пн. ш. 34°12′12″ сх. д. / 48.73306° пн. ш. 34.20333° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
105 м |
Водойми | р. Дніпро |
Найближча залізнична станція | Верхньодніпровськ |
Місцева влада | |
Адреса ради | 51611, Дніпропетровська обл., Верхньодніпровський р-н, с.Бородаївка, вул.Центральна, 8 |
Сільський голова | Алдошина Ольга Володимирівна |
Карта | |
Мапа | |
Правобережне́ — село в Україні, у Кам'янському районі Дніпропетровської області. Населення за переписом 2001 року складало 550 осіб. Входить до складу Верхньодніпровської міської громади.
Село Правобережне знаходиться на правому березі Кам'янського водосховища, вище за течією на відстані 4 км розташоване село Бородаївка, нижче за течією примикає село Домоткань. Поруч проходить автомобільна дорога Н08.
Це містечко — приблизно за 100 км від обласного центру — на перший погляд, звичайне. Проте як тільки закінчуються будиночки, відкривається така панорама на різнобарвно-різнотравних степів і широченну річку, що забуваєш дихати. А дихати якраз і треба: на сотню кілометрів в обидва боки — жодних заводів, підприємств, диму і смогу.
Поблизу села знаходиться заповідне урочище місцевого значення Горіховий сад.
Правобережне стоїть на правому березі Кам'янського водосховища — одного з шести найбільших на Дніпрі. Його довжина — 114 км, а саме широке місце — 8 км. 35-кілометрова гребля — одна з найбільших у світі. У 1964 році на ній побудували Середньодніпровську ГЕС, і навколишні села довелося затопити, а жителів відселити. До речі, дайвери, які приїжджають в Правобережне на підводне полювання, кажуть, що на глибині 5-6 метрів бачили бруківку, відмінно збереглася досі.
У часі нацистсько-радянської війни тут було форсування Дніпра і бої за Аульський плацдарм. Найзапекліші бої йшли восени 1943 року, коли звільняли від німців Дніпропетровську область. Дотепер річка вимиває на берег гільзи, солдатські каски, ложки, ґудзики. А як артефакти на території Правобережного залишилися уламки древніх каменів. Історики розповідають, що 400 мільйонів років тому сюди дійшов і зупинився льодовик, прикотив з собою величезні круглі валуни. За майже пів мільярда років вони, звичайно, ґрунтовно зменшилися в розмірах, але аніскільки не втратили від цього своєї історичної цінності. Першими поселенцями на цих землях були запорізькі козаки, що осіли на благодатному чорноземі в середині XVIII століття. До речі, про чорнозем. Як кажуть самі місцеві, «у нас цвях кинь в землю — виросте фруктове дерево». Росте, квітне і родить тут все — від картоплі до персиків. Тому туристи, які приїжджають на своїх машинах, назад їдуть під зав'язку завантажені дарами місцевих городів. Головне ж, що тягне сюди відпочивальників, — це риболовля. Тут ловляться окунь, судак, щука, лин, лящ, короп, карась. Зустрічаються сазани, лини й голавли. А ось «на сома» у серпні-вересні приїжджають рибалки навіть з Київської області — все сподіваються спіймати півтораметрового вусатого гіганта, якими славляться тутешні води. До слова, ловити рибу тут можна з берега, можна на затопленому гранітному кар'єрі, а можна виїхати на човні на середину річки або до островів. Якщо ловити лінь, а свіжої рибки хочеться, її можна купити прямо на березі в рибартілі. Ціни смішні: розкішний судак — від 16 гривень за кілограм, велика жирна тарань — по 13-14 гривень, лящ — від 8 гривень за кілограм. Для охочих затриматися в тутешніх місцях на кілька днів є два варіанти «житла»: або везти з собою намети, або відправитися на постій в село. Місцеві тітоньки із задоволенням беруть мешканців за символічну плату — 50 гривень на добу, незалежно від того, один ви або з компанією. Будьте готові до того, що будуть безмірно годувати та напувати, а грошей за це не візьмуть. З освітніх закладів тут є середня загальноосвітня школа. Для лікування хворих — фельдшерський пункт. Також є клуб та бібліотека.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[1]:
Мова | Кількість | Відсоток |
---|---|---|
українська | 510 | 92.73% |
російська | 38 | 6.91% |
білоруська | 1 | 0.18% |
інші/не вказали | 1 | 0.18% |
Усього | 550 | 100% |
- Бірбраєр Євген Абрамович — Герой Радянського Союзу, похований у братській могилі в селі на трасі Дніпро — Київ.
- Джинчарадзе Ісрафіл Кемалович — Герой Радянського Союзу, похований у братській могилі в селі на трасі Дніпро — Київ.
|
|
Це незавершена стаття з географії Дніпропетровської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |