Прохоров Микола Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Прохоров Микола Олександрович
 Солдат
Загальна інформація
Народження12 березня 1990(1990-03-12)
Любимівка
Смерть29 серпня 2014(2014-08-29) (24 роки)
Червоносільське
Військова служба
Роки служби2014
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ Механізовані війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Мико́ла Олекса́ндрович Про́хоров (12 березня 1990(19900312) — 29 серпня 2014) — солдат 93-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України, учасник російсько-української війни[1].

Короткий життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 1990 року в селі Любимівка (Михайлівський район, Запорізька область). Закінчив Любимівську ЗОШ; 2008-го — Михайлівське ВПУ № 52, здобув професії тракториста-машиніста та слюсаря-ремонтника. Хотів стати військовим. Проживав у селі Осипенко (Бердянський район). Проходив строкову службу в 2008—2009 роках водієм (у Львівській області).

2 квітня 2014 року пішов до лав ЗСУ у першу хвилю мобілізації. Солдат, стрілець 1-го батальйону, 93-тя окрема механізована бригада.

Загинув під Іловайськом під час прориву з оточення «зеленим коридором» на дорозі поблизу села Червоносільське — вогне­пальна вибухова уламкова травма. 3 вересня 2014-го тіло Миколи Прохорова разом з тілами 96 інших загиблих у Іловайському котлі привезено до дніпропетровського моргу.

16 жовтня 2014-го тимчасово похований на Краснопільському цвинтарі Дніпропетровська, як невпізнаний Герой. Упізнаний за тестами ДНК.

У травні 2015 року ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих, похованих під Дніпропетровськом. Після проходження юридичних процедур 3 липня 2015 року перепохований у Любимівці.

Залишилися мама, дружина та донька 2012 р.н.

Нагороди і вшанування

[ред. | ред. код]

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • 16 січня 2016 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[2]
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 8, місце 29
  • Вшановується 29 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[3]
  • у вересні 2015 року в Любимівській школі йому встановлено меморіальну дошку
  • нагороджений орденом «За заслуги перед Запорізьким краєм» III ступеня (посмертно; 2017)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Прохоров Микола Олександрович - Книга пам'яті загиблих. memorybook.org.ua. Процитовано 1 липня 2024.
  2. Указ Президента України від 16 січня 2016 року № 9/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
  3. Ранковий церемоніал вшанування загиблих героїв 29 серпня

Джерела

[ред. | ред. код]