Рейфман Павло Семенович
Рейфман Павло Семенович | |
---|---|
Народився | 29 січня 1923 Умань, Київська губернія, Українська СРР |
Помер | 15 січня 2012[1] (88 років) Тарту, Естонія |
Країна | СРСР Естонія |
Діяльність | літературознавець, філолог, літературознавець |
Alma mater | філологічний факультет СПбДУd |
Галузь | філологія[2] і літературознавство[2] |
Заклад | Тартуський університет |
Науковий ступінь | доктор філологічних наук[d] |
Науковий керівник | Arkady Dolinind |
Партія | КПРС |
Нагороди |
Павло Семенович Рейфман (нар. 29 січня 1923, Умань, Київська губернія, Українська РСР[3] — пом. 15 січня 2012, Тарту, Естонія) — радянський та естонський літературознавець, доктор філологічних наук, професор-емерітус кафедри російської літератури Тартуського університету.
Павло Рейфман народився 29 січня 1923 року в місті Умані. У 1940 році він закінчив середню школу з відзнакою в Ленінграді і вступив на філологічний факультет Ленінградського університету. Влітку 1941 року пішов добровольцем у народне ополчення. Провів на фронті всю війну і був демобілізований тільки в 1945 році. Був нагороджений орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня, медаллю «За бойові заслуги»[4] та медаллю «За оборону Ленінграда»[5], виданої після прориву блокади в 1943 р. В 1949 році П. С. Рейфман з відзнакою закінчив університет.
У 1953 році Павло Рейфман захистив у Ленінграді кандидатську дисертацію «„Вітчизняні записки“ 1840-х років (період участі в журналі Бєлінського)». З 1963 року — доцент кафедри російської літератури Тартуського університету. В 1973 році, після захисту докторської дисертації, Павло Рейфман стає професором. У 1993 році Павло Рейфман був обраний почесним професором (професором-емерітусом). Рейфман є автором чотирьох книг і багатьох десятків статей[6], які здобули йому популярність серед славістів, які займаються історією російської літератури середини і другої половини XIX століття, а також історією російської журналістики та критики.
- Основні галузі наукових інтересів
- історія російської літератури другої половини XIX століття,
- історія російської літературної критики,
- історія російської журналістики,
- суспільно-літературний рух в Російській імперії 1860-х років.
- Викладав курси
- історія російської літератури другої половини XIX століття,
- історія російської і радянської журналістики,
- історія російської критики,
- історія російської та радянської цензури.
Дружина — Лариса Іллівна Вольперт, доктор філологічних наук, почесний професор Тартуського університету, пушкіністка, дослідник російсько-французьких літературних зв'язків, міжнародний гросмейстер з шахів.
- «Отечественные записки» 1840-х гг. (Период участия в журнале В. Г. Белинского): Автореферат диссертации на соиск. учен. степ. канд. филол. наук / Ленингр. гос. ун-т. — Л., 1953. — 16 с.
- «Отечественные записки» 1840-х гг. (Период участия в журнале В. Г. Белинского): Диссертация на соиск. учен. степ. канд. филол. наук. — Л., 1953.
- Демократическая газета «Современное слово». [Архівовано 17 березня 2017 у Wayback Machine.] — Тарту, 1962. — 115 с. (Учен. зап. Тартуского гос. университета. Вып. 121.)
- М. Е. Салтыков-Щедрин, 15. I. 1826 — 28. IV. 1889: (Творческий путь) / Тарту гос. ун-т. — Тарту, 1967. — 141 с.
- Отражение общественно-литературной борьбы на страницах русской периодики 1860-х годов: Диссертация на соиск. учен. степ. д-ра филол. наук / Тартуский гос, ун-т. — Тарту, 1971. — Т. 1–3. — 1593 с.
- Отражение общественно-литературной борьбы на страницах русской периодики 1860-х годов: Автореферат диссертации на соиск. учен. степ. д-ра филол. наук / Тартуский гос, ун-т. — Тарту, 1972. — 47 с.
- М. Е. Салтыков-Щедрин, 15. I. 1826 — 28. IV. 1889: (Творческий путь) / Тарту гос. ун-т. — Тарту, 1973. — Изд. 2-е, доп. — 149 с.
- Н. Г. Чернышевский, 12. VII. 1828 — 17. X. 1889: (Эстетическое, историко-литературное, литературно-критическое наследие. Чернышевский-беллетрист) / Тарту гос. ун-т. — Тарту, 1973. — 127 с.
- «Из истории русской, советской и постсоветской цензуры». [Архівовано 17 березня 2017 у Wayback Machine.] Курс лекций. Интернет-публикация.
- Цензура литературная [Архівовано 26 квітня 2017 у Wayback Machine.] // Три века Санкт-Петербурга: энциклопедия: в 3 т. Т. 2 : Девятнадцатый век. Кн. 7 : У — Ч. — СПб.: Фак. филологии и искусств С.-Петерб. гос. ун-та, 2009. — С. 660—667.
- Цензура в дореволюционной, советской и постсоветской России. [Архівовано 9 березня 2019 у Wayback Machine.] В 2-х томах. — Т. 1: Цензура в дореволюционной России. — Вып. 1: Допетровская Россия — первая треть XIX в. / Под ред. Г. Г. Суперфина. Пред. И. А. Пильщикова и В. С. Парсамова. — М.: «Пробел-2000», 2015. — 232 с.
- Цензура в дореволюционной, советской и постсоветской России. [Архівовано 9 березня 2019 у Wayback Machine.] В 2-х томах. — Т. 1: Цензура в дореволюционной России. — Вып. 3: 1855—1917 гг. / науч. ред. Е. С. Сонина, библиогр. ред. Н. В. Градобоева; пред. И. А. Пильщикова и В. С. Парсамова. — М.: «Пробел-2000», 2017. — 305 с.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Czech National Authority Database
- ↑ Зараз — місто в Черкаській області
- ↑ Общероссийский электронный банк документов «Подвиг народа в Великой Отечественной войне 1941—1945 гг.» [Архівовано 9 жовтня 2018 у Wayback Machine.].
- ↑ Общероссийский электронный банк документов «Подвиг народа в Великой Отечественной войне 1941—1945 гг.». Архів оригіналу за 9 жовтня 2018. Процитовано 20 липня 2018.
- ↑ См.: Список робіт П. С. Рейфмана. [Архівовано 20 липня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
- Вольперт Л. И. Павел Семенович Рейфман — ученый и личность [Архівовано 20 липня 2018 у Wayback Machine.] // Цензура в России: История и современность: сб. науч. тр. Вып. 8 / Рос. нац. б-ка. — СПб., 2017. — С. 523—536.
- Наш Павел Семёнович (к 80-летию П. С. [Архівовано 9 березня 2018 у Wayback Machine.] Рейфмана) [Архівовано 9 березня 2018 у Wayback Machine.] // Эстония (Таллинн). — 2003. — 29 янв. — С. 5.
- Нелли Кузнецова. Золото и бриллиант тартуского учёного (к 85-летию П. С. Рейфман) [Архівовано 20 липня 2018 у Wayback Machine.] // Молодёжь Эстонии. — 2008. — 31 янв.
- Немзер А. С. Смертью не всё кончается (памяти П. С. Рейфмана) [Архівовано 20 липня 2018 у Wayback Machine.] // Московские новости. — 2012. — 20 янв.
- Парсамов В. С., Пильщиков И. А. Предисловие [Архівовано 20 липня 2018 у Wayback Machine.] // Рейфман П. С. Цензура в дореволюционной, советской и постсоветской России. В 2-х томах. — Т. 1. — Вып. 1. — М.: «Пробел-2000», 2015. [Архівовано 9 березня 2019 у Wayback Machine.] — С. 5-9.
- Павло Семенович Рейфман. Персональний сайт [Архівовано 11 січня 2016 у Wayback Machine.]
- П. С. Рейфман, «Цензура в дореволюційній, радянській і пострадянській Росії». Том 1, Випуск 1. [Архівовано 26 січня 2019 у Wayback Machine.]
- Тарту доріг як місто втрат / Вступ.: Олена Мельникова-Григор'єва; автори текстів: Ян Левченко, Людмила Зайонц, Ігор Журьяри; ілюстратор: Марія Гнезділова // Плуг. — 2012. — 23 квіт. [Архівовано 20 липня 2018 у Wayback Machine.]
- «Суб'єктив: лицем до лиця. Павло Рейфман». Естонське національне телебачення, 2001 р.
- Сторінка П. С. Рейфмана на сайті кафедри російської літератури Тартуського університету [Архівовано 22 жовтня 2019 у Wayback Machine.].
- Помер Павло Семенович Рейфман // Живий журнал Олени Грачової. — 17 січ. 2012.
- Фотогалерея Павла Семеновича Рейфмана і Лариси Іллівни Вольперт. [Архівовано 27 лютого 2018 у Wayback Machine.]
|
- Народились 29 січня
- Народились 1923
- Уродженці Умані
- Померли 15 січня
- Померли 2012
- Померли в Тарту
- Науковці Тартуського університету
- Доктори філологічних наук
- Члени КПРС
- Кавалери ордена Вітчизняної війни II ступеня
- Нагороджені медаллю «За бойові заслуги»
- Випускники філологічного факультету Санкт-Петербурзького державного університету
- Естонські літературознавці
- Нагороджені медаллю «За оборону Ленінграда»
- Уродженці Київської губернії