Сантьяго Остоласа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Сантьяго Остоласа
Особисті дані
Повне ім'я Сантьяго Хосе Остоласа Соса
Народження 10 липня 1962(1962-07-10) (62 роки)
  Долорес[d], Соріано, Уругвай
Громадянство  Уругвай
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1980–1985 Уругвай «Белья Віста»  ? (?)
1986–1990 Уругвай «Насьйональ»  ? (?)
1990–1992 Мексика «Крус Асуль» 72 (8)
1992–1993 Мексика «Керетаро» 38 (2)
1993–1994 Аргентина «Хімнасія і Есгріма» 13 (3)
1994 Японія «Кіото Санга»  ? (?)
1995 Уругвай «Дефенсор Спортінг»  ? (?)
1995 Парагвай «Олімпія» (Асунсьйон)  ? (?)
1996 Уругвай «Насьйональ»  ? (?)
1997 Гватемала «Аврора» (Гватемала)  ? (?)
1998 Уругвай «Рентістас»  ? (?)
1999 Уругвай «Дефенсор Спортінг»  ? (?)
2000 Уругвай «Монтевідео Вондерерс» 18 (1)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1985–1993 Уругвай Уругвай 43 (6)
Тренерська діяльність**
2001 Уругвай «Рівер Плейт»
2001 Уругвай «Депортіво Мальдонадо»
2002 Уругвай «Монтевідео Вондерерз»
2004 Уругвай «Насьйональ»
? Мексика «Реал Сосьєдад де Сакатекас»
2006–2007 Мексика «Алакранес де Дуранго»
2009 Мексика «Геррерос де Ермосільйо»
2010 Уругвай «Серро-Ларго»
2011 Еквадор «Есполі»
2014—2015 Уругвай Уругвай (U-17)
2015 Уругвай «Расінг» (Монтевідео)
2017 Уругвай «Хувентуд Лас-П'єдрас»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Сантьяго Остоласа (ісп. Santiago Ostolaza, нар. 10 липня 1962, Долорес) — уругвайський футболіст, що грав на позиції півзахисника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Виступав, зокрема, за «Насьйональ», з яким став володарем Кубка Лібертадорес та Міжконтинентального кубка, а також національну збірну Уругваю, у складі якої був учасником чемпіонату світу та двох Кубків Америки..

Клубна кар'єра

[ред. | ред. код]

У дорослому футболі дебютував 1980 року виступами за команду «Белья Віста», в якій провів шість сезонів. Своєю грою за цю команду привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Насьйональ», до складу якого приєднався 1986 року. Відіграв за команду з Монтевідео наступні п'ять сезонів своєї ігрової кар'єри. Остоласа зіграв в обох матчах фіналу Кубка Лібертадорес 1988 року проти аргентинської команди «Ньюеллс Олд Бойз» (0:1, 3:0) і у другому з них забив гол[1], допомігши команді виграти трофей. Через півтора місяці «Насьйональ» зіграв у Міжконтинентальному кубку 1988 року проти нідерландського ПСВ. Остоласа в цьому матчі відзначився дублем, а також реалізував свій удар у серії післяматчевих пенальті, допомігши клубу виграти серію та отримати звання найсильнішої команди світу[2]. Наступного року Остоласа допоміг команді виграти Міжамериканський кубок та титул переможця Рекопи Південної Америки.

1990 року уклав контракт мексиканським з клубом «Крус Асуль», у складі якого провів наступні два роки своєї кар'єри гравця. Більшість часу, проведеного у складі «Крус Асуль», був основним гравцем команди, після чого сезон грав ще за один місцевий клуб «Керетаро».

Після виступу в сезоні 1992/93 в аргентинському клубі «Хімнасія і Есгріма», у 1994 році уругваєць відправився до Японії, де грав за клуб «Кіото Санга». У 1995 році він повернувся до Південної Америки і виступав за уругвайський «Дефенсор Спортінг», а потім за парагвайський клуб «Олімпія» (Асунсьйон).

У 1996 році він ненадовго перейшов у «Насьйональ», а потім у 1997 році переїхав до Гватемали, щоб грати за команду «Аврора» (Гватемала). У 1998 році повернувся до Уругваю і грав за клуб «Рентістас» з Монтевідео. У 1999 році він знову приєднався до «Дефенсор Спортінг», а завершив ігрову кар'єру у команді «Монтевідео Вондерерс», за яку виступав протягом 2000 року.

Виступи за збірну

[ред. | ред. код]

Пердомо залучався до складу молодіжної збірної Уругваю, з якою як капітан брав участь у молодіжному чемпіонаті Південної Америки 1981 року в Еквадорі, здобувши золоті нагороди[3]. У складі молодіжної збірної Уругваю він також представляв свою країну на Панамериканських іграх у 1983 році у Венесуелі, де також був капітаном і зіграв у всіх чотирьох іграх допоміг команді здобути золоті нагород[4]и.

16 жовтня 1985 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Уругваю. У складі збірної був учасником розіграшу Кубка Америки 1989 року у Бразилії. На турнірі він провів усі сім матчів команди на турнірі: першого етапу з Еквадором, Болівією, Чилі та Аргентиною та фінального етапу з Парагваєм, Аргентиною та Бразилією і грі з болівійцями Остолас зробив дубль і допоміг команді здобути срібні нагороди[5].

Наступного року Остоласа поїхав з командою на чемпіонат світу 1990 року в Італії, де виходив у стартовому складі у трьох із чотирьох матчах своєї команди на турнірі — групового етапу з Бельгією та Південною Кореєю та 1/8 фіналу з Італією.

Останнім великим турніром для Сантьяго став Кубок Америки 1993 року в Еквадорі, на якому півзахисник провів усі чотири матчі на турнірі: у групі зі США, де забив гол, Венесуелою та Еквадором, а також 1/8 фіналу з Колумбією[6].

13 жовтня 1993 року Остоласа зіграв свій останній матч за збірну в товариській грі проти Німеччини (0:5)[7]. Загалом протягом кар'єри в національній команді, яка тривала 9 років, провів у її формі 43 матчі, забивши 6 голів[8].

Тренерська кар'єра

[ред. | ред. код]

Після закінчення футбольної кар'єри став тренером. Працював в уругвайських та мексиканських клубах. Також у лютому 2014 року він очолив юнацьку збірну Уругваю (U-17), змінивши Фабіана Който, який перейшов до U-20. Під керівництвом Остоласи уругвайці взяли участь у юнацькому чемпіонаті Південної Америки у 2015 році в Парагваї[9], але посіли там лише 5 місце і не кваліфікувались на чемпіонат світу, через що Сантьяго залишив посаду в квітні 2015 року

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]

Командні

[ред. | ред. код]
«Олімпія» (Асунсьйон): 1995
«Насьйональ»: 1988
«Насьйональ»: 1988
«Насьйональ»: 1988
«Насьйональ»: 1989

Збірні

[ред. | ред. код]

Особисті

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Nacional - Newell's Old Boys 3:0 (Copa Libertadores 1988, Final). worldfootball.net (англ.). Архів оригіналу за 6 жовтня 2021. Процитовано 19 лютого 2022.
  2. Nacional - PSV Eindhoven 7:6 (Intercontinental Cup 1988, Final). worldfootball.net (англ.). Архів оригіналу за 4 липня 2018. Процитовано 18 лютого 2022.
  3. Juventud de América. LARED21 (ісп.). 30 грудня 2002. Архів оригіналу за 19 лютого 2022. Процитовано 19 лютого 2022.
  4. Panamerican Games 1983 - Match Details. rsssf.com. Архів оригіналу за 19 лютого 2022. Процитовано 19 лютого 2022.
  5. Copa America 1989. www.rsssf.com. Архів оригіналу за 30 травня 2013. Процитовано 19 лютого 2022.
  6. Copa America 1993. www.rsssf.com. Архів оригіналу за 10 квітня 2021. Процитовано 19 лютого 2022.
  7. Strack-Zimmermann, Benjamin. Germany vs. Uruguay. www.national-football-teams.com (англ.). Архів оригіналу за 19 лютого 2022. Процитовано 19 лютого 2022.
  8. Uruguay - Record International Players. www.rsssf.com. Архів оригіналу за 15 лютого 2012. Процитовано 19 лютого 2022.
  9. Plantel para el Sudamericano Sub-17. 22 лютого 2015. Архів оригіналу за 16 липня 2018. Процитовано 4 квітня 2015.
  10. Carlo F. Chiesa (febbraio 1999). Regine del mondo - La storia della Coppa Intercontinentale. № 27. Calcio 2000. с. 72. {{cite web}}: Пропущений або порожній |url= (довідка)

Посилання

[ред. | ред. код]