Станіслав Кишка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Станіслав Кишка
Станіслав Кишка
ПсевдоStanisław Kiszka
Помер1513/1514
ГромадянствоВелике князівство Литовське
Діяльністьдержавний, військовий діяч, дипломат
Посадамаршалок великий литовський
Військове званнявеликий гетьман литовський
РідКишки
БатькоПетрашко Струмило, на прізвисько Кишка
РодичіРадзивілли, Миколи Радзивілла «Старого» (Микола Радзивіллович)
Брати, сестриJan Ciechanowieckid і Mikalaï Piatrovitch Kiszkad
У шлюбі зКучуківна НН, Софія Монтиґерд
ДітиБарбара, Микола «Рудий», Ганна Єлизавета
Герб
Герб

Домброва

Станіслав Петрович Кишка (пом. 1513/1514) — державний і військовий діяч Великого князівства Литовського з роду Кишок, дипломат, гродненський староста, великий гетьман литовський, маршалок великий литовський.

Біографія

[ред. | ред. код]

Походить з підляського боярського (шляхетського роду). Отримав прізвисько «Кишка», від якого пішла назва роду. В джерелах часто називається як «Станіслав Петрашкович».

З 1487 року підстолій литовський, з 1488 року литовський стольник, з 1492 року лідський намісник, маршалок великокнязівського двору. Перебував у литовському посольському дворі у московських справах. Брав участь у литовському посольстві в Москву (призначалося для того, щоб московський государ Іван III видав свою дочку Єлєну заміж за литовського князя Олександра Яґеллончика). Брав участь у польсько-литовських договорах.

1496 р. брав участь у поході польського короля Яна І Ольбрахта на землі молдавського господаря Штефана IV, з литовським загоном розгромив татарський загін під Брацлавом.

1499 р. смоленський намісник, почав зміцнення смоленській фортеці, червня 1502 р. керував обороною Смоленська від московських військ під час московсько-литовської війни 1500—1503 років.

1503 р. розбив трьохтисячний татарський полк у битві біля Прип'яті. 1506 р. брав участь у Клецькій битві, де командував 10 тисячами воїнів.

1507 р. поступився гетьманським титулом колишньому великому гетьману литовському Костянтину Острозькому, який звільнився з московського полону, будучи раніше захопленим в полон під час Ведрошської битви, в якій командував литовським військом.

Конфліктував з улюбленцем великого князя Олександра Михайлом Глинським, за що був тимчасово відсторонений від панської ради.

З 1508 року гродненський староста, з 1512 р. литовський великий маршалок. У 1508 і 1511 роках брав участь у комісії по уточненню литовсько-польського кордону в Мазовії.

1512 року король дозволив йому проводити торги в м. Олика.[1]

Сім'я

[ред. | ред. код]

Був одружений двічі. Перша дружина — Кучуківна НН. Дитина:


Друга дружина — Софія Монтигерд — дочка воєводи троцького Петра Монтигердовича «Білого». Діти:

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Boniecki A. Herbarz polski… — Cz. 1. — t. 10. — S. 102.
  2. Kiszkowie (01) [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]