Уншліхт Йосип Станіславович

Уншліхт Йосип Станіславович
Псевдо	Юроўскі, Лявон, Цёмны і Тэхнік
Народився	19 (31) грудня 1879 Млава, Млавський повіт, Мазовецьке воєводство, Республіка Польща
Помер	29 липня 1938(1938-07-29) (58 років) або 28 липня 1938(1938-07-28) (58 років) Розстрільний полігон «Комунарка», Ленінський район, Московська область, РРФСР, СРСР
Поховання	Розстрільний полігон «Комунарка»
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	політик, військовослужбовець
Знання мов	польська
Членство	Всесоюзне товариство старих більшовиків
Посада	Член Всеросійської ради
Партія	КПРС
Брати, сестри	Stefania Brund
Автограф
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Йосип (Юзеф) Станіславович Уншліхт (19 (31) грудня 1879(18791231), Млава, Плоцька губернія, Російська імперія, тепер Польща — розстріляний 29 липня 1938 Москва) — партійний діяч Соціал-демократії Королівства Польського і Литви і ВКП(б), один з творців радянських органів державної безпеки — ВЧК—ДПУ. Член Центральної Ревізійної Комісії ВКП(б) у 1924—1925 роках. Кандидат у члени ЦК ВКП(б) у 1925—1937 роках.

Біографія

Народився в польській міщанській родині, батько працював службовцем. У 1896 році закінчив Варшавське реальне училище. З 1895 по 1900 рік працював репетитором у Варшаві. У 1900 році закінчив Вищі технічні курси у Варшаві, електротехнік.

У 1900 вступив до Соціал-демократії Королівства Польського і Литви (СДКПіЛ), яка в 1907 році увійшла в РСДРП, більшовик.

З 1900 по 1913 рік — на підпільній партійній роботі у Варшаві та Лодзі. З 1913 по липень 1916 року — на підпільній партійній роботі у Варшаві, Орлі, Мценську та Архангельську.

З серпня по листопад 1916 року перебував у в'язниці Москви за революційну діяльність. У листопаді 1916 — січні 1917 року — на засланні в селі Тутура Верхоленського повіту Іркутської губернії. З січня по березень 1917 року — на партійній роботі в Іркутську.

З квітня 1917 року — на партійній роботі в Петрограді, член Петроградської ради. У жовтні 1917 року — член Петроградського військово-революційного комітету.

З 30 листопада 1917 по 1918 рік — член колегії Народного комісаріату внутрішніх справ РРФСР. На початку 1918 року брав участь у бойових діях з німецькими військами під Псковом. У квітні 1918 — січні 1919 року голова Центральної колегії у справах полонених і біженців у Москві.

З 28 лютого 1919 року — народний комісар у військових справах Литовсько-білоруської РСР, член Президії ЦК КП Литви та Білорусі в місті Вільно. У квітні 1919 року — заступник голови Ради оборони Литовсько-білоруської РСР. 27 квітня — 9 червня 1919 року — член Революційної військової ради (РВР) Білорусько-Литовської армії.

9 червня — 13 грудня 1919 року — член РВР 16-ї армії РСЧА Західного фронту в Мінську та Смоленську. 7 грудня 1919 — 9 квітня 1921 року — член РВР Західного фронту в Смоленську. Під час війни з Польщею у 1920 році був членом Тимчасового Польського революційного комітету.

З 12 квітня 1921 по 6 лютого 1922 року — заступник голови ВЧК (наступник І. К. Ксенофонтова), відповідно до його пропозиції було створено спеціальне бюро із ведення активної розвідки — дезінформації супротивника. Керував висилкою лікарів, професорів і інших представників інтелігенції (на посту замголови ДПУ його змінив Менжинський). Одночасно, з 28 листопада 1921 по 6 лютого 1922 року — голова Московської губернської ЧК, а з 6 по 27 лютого 1922 року — начальник Московського губернського відділу ДПУ. 6 лютого 1922 — 18 вересня 1923 року — заступник голови ДПУ при РНК РРФСР.

З 28 серпня 1923 по 2 червня 1930 року — член РВР СРСР. Одночасно, з 28 серпня 1923 по 6 лютого 1925 року — начальник постачання РСЧА.

6 лютого 1925 — 2 червня 1930 року — заступник народного комісара з військових і морських справ СРСР і заступник голови РВР СРСР. Одночасно з січня 1927 по 1930 рік — голова Добровільного товариство сприяння авіахіму СРСР.

З червня 1930 по 1932 рік — заступник голови Вищої ради народного господарства (ВРНГ) СРСР. Одночасно, з 1931 по 1933 рік — заступник голови Держплану СРСР. До вересня 1933 року — головний арбітр Державного арбітражу СРСР.

У вересні 1933 — лютому 1935 року — начальник Головного управління Цивільного повітряного флоту при РНК СРСР.

8 лютого 1935 — червень 1937 року — секретар Союзної Ради ЦВК СРСР.

11 червня 1937 року заарештований органами НКВС, звинувачений в приналежності до «диверсійно-шпигунської мережі польської розвідки в СРСР», що існувала у вигляді так званої «Польської організації військової».

28 липня 1938 року Військовою колегією Верховного суду СРСР засуджений до розстрілу. 29 липня 1938 року розстріляний. Місце розстрілу — Бутово-Комунарка.

10 березня 1956 року реабілітований, 22 березня 1956 року посмертно поновлений в членах КПРС.

Нагороди

• орден Червоного Прапора (20.02.1928)

Посилання

• Довідник з історії КПРС(рос.)
• Архів О.Яковлєва(рос.)
• Уншліхт на сайті «Хронос»(рос.)