Феохромоцитома

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Феохромоцитома
Мікрофотознімок феохромоцитоми (фарбування г-е).
Мікрофотознімок феохромоцитоми (фарбування г-е).
Мікрофотознімок феохромоцитоми (фарбування г-е).
Спеціальністьонкологія і ендокринологія
Симптомиартеріальна гіпертензія
Препаратиmetirosined[1] і пропранолол[1]
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11XH3854
МКХ-10C74.1
МКХ-ОM8700/0
OMIM171300
DiseasesDB9912
MedlinePlus000340
eMedicinemed/1816 radio/552 ped/1788
MeSHD010673
SNOMED CT360332001
CMNS: Pheochromocytoma у Вікісховищі

Феохромоцитома — пухлина клітин мозкової речовини наднирників, що призводить до надлишкової секреції катехоламінів — адреналіну та норадреналіну.[2]

Етіологія

[ред. | ред. код]

Причини захворювання невідомі. Феохромоцитома зустрічається спорадично, але в 10 % спостережень не виключається генетична природа захворювання, що асоціюється з такими спадковими синдромами як МЕН2А або МЕН2Б. Спадковість визначається геном домінантного типу з високою мірою пенетранності.

Патологічна анатомія

[ред. | ред. код]

Феохромоцитома — нейроендокринна пухлина, що формується з клітин дифузної нейроендокринної системи (APUD-системи), основною відмінною рисою яких є здатність до захоплення і декарбоксилювання амінів, що дозволяє пояснити складні клініко-морфологічні феномени цього захворювання. Пухлина розвивається із специфічних хромафінних клітин симпатоадреналової системи, ембріогенетично споріднених до клітин симпатичної нервової системи і дає позитивну хромафінну реакцію, тобто має здатність забарвлюватися солями хрому в жовто-коричневий колір.

Клінічні прояви

[ред. | ред. код]

Хвороба проявляється характерними нападами з головним болем, нудотою, тахікардією, підвищеним АТ, болем у підвилочковій ділянці, з блювотою. Можуть бути посмикування м'язів всього тіла, іноді судоми. Поза нападом хворі скаржаться на загальну слабкість, втомлюваність, підвищену збудливість, у окремих випадках є постійна артеріальна гіпертонія, а також шлунково-кишкові розлади. Під час кризи відмічають підвищення рівня цукру у крові та лейкоцитоз. У сечі, особливо після нападу, підвищується вміст адреналіну, норадреналіну, ванілінмигдальної кислоти. Пухлина рідко досягає великих розмірів та лише іноді її вдається пальпувати, тому для її підтвердження проводять спеціальне рентгенологічне дослідження з застосуванням ретропневмоперитонеуму. Наявність пухлини може бути підтверджено за допомогою КТ.

Лікування

[ред. | ред. код]

Лікування пухлини хірургічне — адреналектомія.[3] При наявності артеріальної гіпертонії показане застосування гіпотензивних препаратів (метилдофа гемітон, анаприлін).

Мікро- та макропрепарати

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. а б NDF-RT
  2. Sweeney, Ann T; Griffing, George T (2 серпня 2011). Pheochromocytoma. eMedicine. Архів оригіналу за 2 липня 2013. Процитовано 10 травня 2012.
  3. Jaroszewski, D. E.; Tessier, D. J.; Schlinkert, R. T.; Grant, C. S.; Thompson, G. B.; Van Heerden, J. A.; Farley, D. R.; Smith, S. L.; Hinder, R. A. (2003). Laparoscopic Adrenalectomy for Pheochromocytoma. Mayo Clinic Proceedings. 78 (12): 1501—4. doi:10.4065/78.12.1501. PMID 14661679.