Фіялова Наталя Анатоліївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Наталія Фіялова
Фіялова Наталя Анатоліївна
 Старший матрос
Загальна інформація
Народження
м. Бар, Вінницька область
Національністьукраїнка
Військова служба
Роки службиз 2017 року
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Формування
Війни / битвиРосійсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Наталя Анатоліївна Фіялова — старший матрос Збройних Сил України, учасниця російсько-української війни, що відзначилася під час російського вторгнення в Україну.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Наталя Фіялова народилася в місті Бар на Вінниччині. Після закінчення загальноосвітньої школи та училища працювала кухаркою. У 2017 році підписала контракт із ЗСУ й розпочала військову службу в складі 501-го батальйону морської піхоти 36-тої окремої бригади морської піхоти. Після недовгого періоду навчання з 2018 року перебувала на передовій. Спочатку обіймала військову посаду стрільця-санітара, а згодом — отримала посаду старшого стрільця, помічника гранатометника. На початку повномасштабного російського вторгнення в Україну перебувала на позиціях у Широкиному Сартанської селищної ради поблизу Маріуполя на Донеччині. Перебувала на передовій — брала участь в обороні Маріуполя. 28 лютого підрозділ отримав команду відступати, чоловіки зайняли позиції у селі Мирне, а вона разом із жінками евакуювалася до металургійного комбінату імені Ілліча в Маріуполі. Коли ворог розбомбив госпіталь, поранених та жінок розподілили по бункерах. Із співслуживцями тут перебувала майже місяць поки росіяни не зруйнували завод, скидаючи авіа- та фосфорні бомби. 3 квітня Наталя Фіялова з десятками інших бійців опинилася в полоні, де пробула майже сім місяців. Спочатку завезли в окуповане селище Сартана, де тримали в ангарі, а вже 6 квітня вивезли в Оленівку, де посадили в камери СІЗО: у три- чи чотиримісній камері перебувала майже чотири десятки дівчат. 19 квітня разом з іншими жінками перевезли в Таганрог, де пробули більше місяця. Разом зі іншими 108 українськими жінками Наталю Фіялову 17 жовтня 2022 року обміняли та повернули до України. Довгий час проходила курс реабілітації в Дніпрі. 13 листопада 2022 року повернулася додому на Вінничину. В грудні 2022 року Наталію Фіялову орденом «За мужність» ІІІ ступеня особисто нагородив президент України Володимир Зеленський під час зустрічі з українськими захисниками й захисницями, які були звільнені з російського полону. Наприкінці березня 2023 року повернулася на військову службу[1][2][3][4].

Родина

[ред. | ред. код]

Із чоловіком Олександром познайомилися у 2018 році, перебуваючи у військовій частині в Бердянську. Разом несли військову службу. Востаннє бачилися в Сартані, коли потрапили у полон. Є донька Вікторія Корж та онук[2][3].

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Орден «За мужність» III ступеня (2022) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, незламність духу і вірність військовій присязі[5].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Серед звільнених днями з російського полону - військова медикиня з Вінниччини Наталя Фіялова - VежA. Vежа (укр.). 19 жовтня 2022. Процитовано 26 березня 2023.
  2. а б Кровалишена, Юлія (18 листопада 2022). "У неволі залишився чоловік", — звільнена вінничанка Наталя Фіялова вперше розповіла про полон (укр) . Суспільне Новини. Процитовано 26 березня 2023.
  3. а б Військова Наталія Фіялова, яка пережила російський полон, знову повертається на фронт - 20 хвилин. vn.20minut.ua (укр.). Процитовано 26 березня 2023.
  4. В Бар повернулася медикиня Наталія Фіялова, яка була майже 7 місяців у російському полоні. БарNews.City (укр.). Процитовано 8 квітня 2023.
  5. Пташка, Рижуля та інші: президент нагородив орденами жінок-військових, визволених з полону. novynarnia.com (укр.). 3 грудня 2022. Процитовано 26 березня 2023.

Джерела

[ред. | ред. код]