ХАІ-1

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Типпасажирський літак
РозробникСРСР СРСР
УРСР Харків ХАІ
ВиробникСерійний завод «Антонов»
Головний конструкторНіман Йосип Григорович
Перший політ8 жовтня 1932
Початок експлуатації1934
Основні експлуатантиАерофлот
Роки виробництва19341937
Виготовлено43

CMNS: ХАІ-1 у Вікісховищі

ХАІ-1 — радянський український пасажирський літак 30-х років XX століття.

  • Перший серійний літак розробки ХАІ під керівництвом Йосипа Німана.
  • Перший серійний багатомісний (6 пасажирів) пасажирський літак в Європі, що подолав швидкість в 300 км/год.
  • Перший серійний радянський пасажирський літак з шасі, що забираються.
  • Перший серійний літак Заводу № 43 (тепер Авіант).

Побудовано 43 літаки, які експлуатувалися в ЦПФ (Аерофлоті) з 1933 до кінця 40-х років XX століття, зокрема на лінії Москва-Сімферополь, Москва-Ташкент та ін.

Конструктивні рішення і схема послужили основою для Р-10 (ХАІ-5).

Схема, конструкція і технічні характеристики

[ред. | ред. код]
  • Схема — низькоплан з шасі, що прибираються у фюзеляж.
  • Конструкція — суцільнодерев'яна з обклеюванням полотном на аеролаку всіх без винятку поверхонь.
  • Фюзеляжмонокок, виклеєний із шпона (0,5 мм) в п'ять і більше шарів.
  • Центроплан — одне ціле з фюзеляжем.
  • Дволонжеронне крило і оперення обшиті фанерою (1,5 і 2 мм).
  • Шасі — у формі вилок з підкосами і балонними колесами низького тиску, амортизації не було.
  • Вага порожнього літака −1630 кг, злітна — 2600 кг
  • Підйом коліс здійснювався тросовим приводом в напрямку осі літака.
  • Двигун — М-22 в 480 к.с. На двигуні — кільце Тауненда. Максимальна швидкість до 324 км/год, крейсерська швидкість — 260 км/год. Дальність − 1130 км

Історія створення

[ред. | ред. код]

Йосип Григорович Німан в 1930 році очолив кафедру конструкції літаків ХАІ, активно пропагуючи створення нових літальних апаратів з високими аеродинамічними характеристиками. За підтримки директора інституту П. П. Красильникова він організував при Науково-дослідному секторі (НІК) проектування швидкісних машин. У своїх конструкціях він широко застосував дерево, що вважалося тоді малоперспективним.

Розробка ХАІ-1 стала практичним застосуванням запропонованого Німаном бригадно-колективного принципа роботи із залученням студентів ХАІ та інженерів НІК'а. Кожна бригада слухачів одного з курсів отримувала чітко сформульоване завдання на реально розроблюваний об'єкт. В процесі роботи всі вузлові питання обговорювалися на колективних технічних нарадах.

При цьому кожний член бригади мав своє персональне завдання. Результатом колективної роботи під керівництвом 29-річного конструктора стало те, що 8 жовтня 1932 року льотчик Б. М. Кудрін підняв ХАІ-1 в повітря. Машина показала хорошу стійкість і керованість. У подальших випробувальних польотах виявився основний недолік ХАІ-1 — незадовільна робота механізму ручного прибирання і випуску шасі. Льотчик повинен був витрачати багато часу на обертання штурвальчика, уважно стежити за правильністю укладання канатів у канавках шківа.

17 лютого 1933 р. ХАІ-1 перегнали в Москву на державні випробування в НДІ ВПС. Переліт був виконаний в рекордний для пасажирських машин тих років час — за 2 години 54 хвилини.

Протягом березня-червня 1933 р. льотчики В. Ф. Петров та П. І. Стефановський провели весь комплекс державних випробувань машини ХАІ-1. У своєму звіті вони записали:

Необхідне негайне серійне виробництво літака. Рекомендувати Головному управлінню ЦПФ літак ХАІ-1 як основний тип

У 1933 році газета «Известия» під заголовком «Перше місце в Європі» опублікувала рапорт літакобудівників ХАІ Сталіну. У ньому говорилося, що:

...літак ХАІ-1 з шасі, що прибирається в польоті, при випробуваннях дав швидкість 290 км/год. Цим самим радянська авіація посіла перше місце в Європі і друге у світі.

Серійне виробництво

[ред. | ред. код]

26 березня 1933 року, за вказівкою П. І. Баранова, серійний випуск літаків ХАІ-1 доручили Харківському авіазаводу, але через зайнятість його роботами по К-7 випуск його було перенесено на авіаційний завод № 21 імені А. С. Єнукідзе в Горькому. На ньому освоювали суцільнометалевий І-14 і, випустивши установчу серію, виробництво було вирішено перенести до Києва на завод №43, який займався ремонтом планерів.

На головному літаку першої серії було змінено підйомник шасі, що дозволило зменшити зусилля при обертанні рукоятки, а головне — підвищити надійність випуску і прибирання коліс. Самі колеса замінили більш легкими гальмівними з двома бічними амортизаційними стійками. Збільшивши площу керма, конструктори поліпшили конструкцію і полегшили керування літаком.

У пасажирській кабіні додали ще два вікна, їх стало п'ять з кожного боку салону. М'яка фетрова оббивка знизила в ньому рівень шуму. Була поліпшена вентиляція кабіни, дещо збільшено обсяг вантажного відсіку.

Вагу головного зразка в цілому вдалося знизити на 125 кг порівняно з дослідним.

На заводських випробуваннях льотчик Т. З. Жуков літав на цій машині зі швидкістю 319 км/год. У листопаді 1934р. льотчик-випробувач В. Р. Марєєв виконав політ на головний серійній машині Київського заводу.

Всього було випущено 43 машини.

Льотно-технічні характеристики

[ред. | ред. код]
ЛТХ Значення
Модифікація ХАІ-1
Розмах крила, м 14.80
Довжина літака, м 10.20
Площа крила, м2 33.20
Вага порожнього літака, кг. 1460
Максимальна злітна вага, кг. 2600
Тип двигуна 1 x ПД М-22
Потужність, к. с. 1 х 480
Максимальна швидкість, км/год. біля землі 324
Максимальна швидкість, км/год. на висоті 258
Крейсерська швидкість, км/год 252
Практична дальність, км. 1130
Практична стеля, м. 7200
Екіпаж, чол. 1
Корисне навантаження: 6 пасажирів [1] або 876 кг вантажу

Експлуатація

[ред. | ред. код]

У квітні 1935 р. льотчик Аерофлоту А. Григор'єв рейсом Москва—Київ почав експлуатаційні випробування літака. Він був визнаний найкращим в Аерофлоті за швидкістю, вантажопідйомністю й економічністю.

Регулярні польоти на ХАІ-1 відкрилися на початку 1936 р. на лінії Москва—Сімферополь. В процесі експлуатації виявилася слабкість стійок шасі. Серійне виробництво було тимчасово припинено. Після доопрацювання через збільшену масу число пасажирів скоротили до 5.

  • 3 вересня 1937 р. на маршруті ТамбовРостовБакуТбілісі—Ростов—Москва екіпаж С. Табаровського перший етап шляху в 2375 км виконав за 9 льотних годин із середньою швидкістю 264 км/год
  • 7 жовтня 1937 ХАІ-1 став працювати на трасі Москва-Ташкент. Пілотував літак Р. І. Капрелян і пройшов 3000 км за 11 год. з однією зупинкою в Актюбінську. На наступний день виліт в Москву

ХАІ-1 використовувалися для пасажирських і поштово-вантажних перевезень на лініях Москва—Харків, Москва—Мінводи, Ростов—Краснодар і інших до кінця 1940 року.

Модифікації

[ред. | ред. код]
  • ХАІ-1ВВ (ХАІ-3) — двомісний навчальний бомбардувальник на 200 кг бомб озброєний 2-ма кулеметами — 1 нерухомий вперед другий на шкворневій установці — назад. Було 2 екземпляри перероблених з пасажирських.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Після модифікації і зросту власної маси літака кількість пасажирів обмежили 5 чоловіками

Література

[ред. | ред. код]
  • Вячеслав Савин. Деревянная авиация профессора Немана
  • Крылья Родины. Вячеслав Савин. Скоростной пассажирский ХАИ-1
  • ХГАПП. Харьковский авиационный завод: История, современность, перспективы
  • Шавров В. Б. История конструкций самолетов в СССР до 1938 г.
  • Симаков Б. Л. Самолеты страны Советов. 1917–1970

Посилання

[ред. | ред. код]