Хідаєт Шефкатлі Туксал
| Хідаєт Шефкатлі Туксал | |
|---|---|
| тур. Hidayet Şefkatli Tuksal | |
.jpg) | |
| Народилася | 1963[1] Анкара, Туреччина |
| Країна |  Туреччина |
| Діяльність | авторка, журналістка |
| Alma mater | факультет богослов'я Анкарського університетуd Близькосхідний технічний університет |
Хідаєт Шефкатлі Туксал (нар. 1963) — турецька правозахисниця, ісламська феміністка і колумністка. Викладає теологію в університеті Мардін Артуклу[tr].
Народилася 1963 року в Анкарі в сім'ї мусульман-вихідців з Балкан[2]. 1980 року Хідаєт Туксал вступила на факультет богослов'я Анкарского університету. Під час навчання почала носити хіджаб. Туксал здобула в університеті ступінь доктора філософії в галузі ісламського богослов'я[3].
1994 року Хідаєт Туксал взяла участь у створенні правозахисної організації «Платформа столичних жінок». Організація критикувала релігійні обґрунтування сексизму і привертала увагу до дискримінації і несправедливості, яких зазнавали віруючі жінки в секулярному суспільстві[3].
Після закінчення Анкарського університету Туксал вступила в Близькосхідний технічний університет для вивчення філософії, але незабаром мусила залишити його через нападки, яких вона зазнала за носіння хіджабу. Після цього Хідаєт Туксал разом з матір'ю і сестрами відкрили магазин одягу. Також вона викладала в ліцеї імам-хатибів[en][2]. Після перевороту 28 лютого носіння хіджабів у освітніх закладах заборонили. Критикуючи це рішення, Туксал вказувала, що навіть серед найконсервативніших мусульман у Туреччині носіння хіджабу було не надто поширене внаслідок сильного впливу ідей кемалізму[4].
Туксал називає себе релігійною феміністкою. Вона критикувала ідеї ісламістів, які ведуть до маргіналізації жінок[2]. 2001 року Туксал написала дослідження гендерної нерівності в хадисах. Вона вважає, що необхідно вирішити проблему двозначного тлумачення прав жінок на основі хадисів[3].
Також написала книгу з історії ісламістського руху серед жінок Туреччини. На думку Туксал, в Туреччині існує чіткий поділ між секулярними і релігійними феміністками[3].
Від 2012 року веде колонку в газеті Taraf[tr].
Одружена, троє дітей.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #1064030416 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в Hurtas, Sibel (20 березня 2015). Islamic feminist challenges orthodoxy from within. Al-Monitor. Архів оригіналу за 2 грудня 2020. Процитовано 8 квітня 2021.
- ↑ а б в г Haynes, Jeffrey. [1] — Cambridge, UK : Polity Press[en], 2008. — С. 183—184. — ISBN 978-0-7456-3848-5. Архівовано з джерела 1 вересня 2021
- ↑ Akbulut, Zeynep. The Headscarf Ban and Muslim Women's Rights Discourse in Turkey // [2] / Ahmed-Ghosh, Huma. — SUNY Press, 2015. — С. 120. — ISBN 978-1-4384-5793-2. Архівовано з джерела 1 вересня 2021
|
