Чабан Андрій Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андрій Олександрович Чабан
 Сержант
Загальна інформація
Народження31 січня 1988(1988-01-31)
с. Залісці, Кременецький район Тернопільська область, Україна
Смерть24 липня 2014(2014-07-24) (26 років)
м. Первомайськ, Луганська область, Україна
ПохованняЗбаразький район
Alma MaterГалицький коледж імені В'ячеслава Чорновола
ПсевдоВорон
Військова служба
Роки служби2008—2014
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військВійська спецпризначення
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Почесний громадянин Тернопільської області
Почесний громадянин Тернопільської області

Андрі́й Олекса́ндрович Чаба́н (Псевдо: «Ворон»[1]; 31 січня 1988(19880131) с. Залісці Кременецького району Тернопільської області — 24 липня 2014 м. Первомайськ Луганської області) — український військовик, сержант-інструктор відділення зв'язку 140-го окремого центру СО ГШ в/ч А0661 Збройних сил України.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Був єдиною дитиною в родині. У 2003 році закінчив Залісецьку ЗОШ І-ІІІ ступенів, у 2008 — Галицький інститут імені В. Чорновола в Тернополі.

Від 2008 року за контрактом служив у частині А 0551 у Хмельницькому, був інструктором відділення зв'язку. У 2014 — у в/ч А0661.

Після захоплення Криму Росією 80 днів був у Херсоні, потім його направили на Схід. Під час патрулювання спецпризначенці виявили диверсійну групу терористів. Загинув 24 липня біля Первомайська від кулі снайпера, врятувавши побратимів від загибелі ціною власного життя — група потрапила в засідку, тоді ж полягли Василь Кобернюк, Володимир Черкасов та Тарас Якимчук.

Йдучи в небезпечну зону, воїн не слухав тих, хто його від цього відмовляв, а наголошував:

«Це ж моя Україна, я мушу її боронити від ворога»

Відзнаки

[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

26-27 липня 2014 року в Тернопільській області було оголошено жалобу.

31 січня 2015 року на фасаді Залісецької школи, де навчався воїн, відкрили меморіальну дошку Андрієві Чабану.[4]

Від жовтня 2017 року Залісецька ЗОШ І-ІІІ ступенів носить ім'я Андрія Чабана.[5]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Як спецназівці зірвали плани бойовиків захопити Попасну. Архів оригіналу за 12 травня 2020. Процитовано 24 квітня 2020.
  2. Рішення Тернопільської обласної ради від 26 серпня 2022 року № 531 «Про присвоєння звання «Почесний громадянин Тернопільської області» уродженцю Тернопільської області Чабану Андрію Олександровичу (посмертно)».
  3. Ірина Сиско. У День Державного Прапора збаразькі бійці отримали медалі та ордени від українського народу [Архівовано 13 вересня 2015 у Wayback Machine.] // Народне слово. — 2015. — 26 серпня.
    Наталія Тарнавська. Народними нагородами у Збаражі вшанували Героїв сучасності (фото) [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] // Терен. — 2015. — 26 серпня.
  4. Ірина Сиско. Меморіальну дошку на честь Андрія Чабана відкрили у Залісцях [Архівовано 4 лютого 2015 у Wayback Machine.] // Народне слово, 4 лютого 2015
  5. Школа у селі Залісці Збаразького району від сьогодні носить ім'я Андрія Чабана, який загинув у зоні АТО [Архівовано 13 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // TV-4. — 2017. — 12 жовтня.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Якушко, О. Про останній бій не розкажуть / Олеся Якушко // Вільне життя плюс. — 2014. — № 62 (1 серп.). — С. 1 — (Бути воїном — значить жити вічно!).
  • Щоб рідні тут жили в спокою: Навіки будем у небеснім батальйоні // «Вільне життя плюс». — 2014. — № 82 (10 жовт.). — С. 5.

Посилання

[ред. | ред. код]