Ярослав з Любліна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ярослав з Любліна
Помер1445
Діяльністькатолицький священник, католицький єпископ
Конфесіякатолицька церква

Ярослав з Любліна (герб Ястшембець (помер у 1445, Краків) − єпископ РКЦ, краківський суфраган, проповідник монастиря домініканців у Любліні, єпископ Луцький і Лаодікейський[1].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Отримав титулярну єпархію в Лаодікеї у 1413, чим завдячував заступництвом свого родича, єпископа Войцеха Ястшембцякоролівського канцлера, згодом предстоятеля Польщі.

З 1414єпископ краківського суфрагана. Деякі джерела стверджують, що Ярослав також був єпископом Луцьким.

У 1420 освятив церкву в Іґоломії поблизу Кракова, а згодом церкву Св. Павла у Сандомирі[2].

У 1442 Ярослав головував у суді, що врегулював конфлікт між абатом Тиньєцьким та Краківським єпископом Збігневим Олесницьким щодо права оренди села.

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Czaplewski P., Tytularny episkopat w Polsce średniowiecznej (ciąg dalszy), Towarzystwo Przyjaciół Nauk Poznańskie, Poznań 1915.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Żywoty Biskupów sufraganów krakowskich. Архів оригіналу за 30 вересня 2014. Процитовано 20 липня 2020.
  2. Strona parafii. Архів оригіналу за 31 грудня 2019. Процитовано 20 липня 2020.