(471325) 2011 KT19

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
(471325) 2011 KT19
Відкриття
Відкривач
Список
    • Ying-Tung Chen
    • Hsing Wen Lin
    • Matthew J. Holman
    • Matthew J. Payne
    • Wesley C. Fraser
    • Pedro Lacerda
    • Wing-Huen Ip
    • Wen-Ping Chen
    • Rolf-Peter Kudritzki
    • Robert Jedicke
    • Richard J. Wainscoat
    • John L. Tonry
    • Eugene A. Magnier
    • Christopher Waters
    • Nick Kaiser
    • Shiang-Yu Wang
    • Matthew Lehner
Місце відкриттяPan-STARRS
Дата відкриття31 травня 2011
повторно відкритий 2015 Pan-STARRS
Позначення
ПозначенняНіку ([nk]),
Названа на честькитайський прикметник, що означає «бунтівний»[1]
Тимчасові позначення(471325) 2011 KT19
Категорія малої планетитранснептуновий об'єкт,
плутоїд
Орбітальні характеристики[2]
Епоха 2457600,5 JD
Велика піввісь35,604 а. о.
Перигелій23,7805 а. о.
Афелій47,427 а. о.
Ексцентриситет0,33208
Орбітальний період212,45р
Середня аномалія29,487°
Нахил орбіти110,1537°
Аргумент перицентру322,174°
Фізичні характеристики
Середній радіус30-95 км[2]; 36,5-125 км[3]
Видима зоряна величина~22.0 (2016)
Стандартна зоряна величина7,8[2]; 7,2[3]
CMNS: (471325) 2011 KT19 у Вікісховищі

(471325) 2011 KT19 (неформальна назва — Ніку, англ. Niku) — транснептуновий об'єкт (ТНО), що має незвичайну ретроградну орбіту навколо Сонця та орбітальну площину, нахилену на 110°[1][4][5].

Деталі

[ред. | ред. код]

У серпні 2016 року команда астрономів, яка використовує телескоп Pan-STARRS, оголосила про виявлений ними у 2015 році незвичайний транснептуновий об'єкт. Однак незабаром він був пов'язаний з кентавром 2011 KT19, який вважався проградним і був втрачений у спостереження. Цікаво, що він є частиною групи об'єктів, які обертаються навколо Сонця по сильно нахиленим орбітам, причини існування яких на цей час невідомі[6].

Орбітальні характеристики 2011 KT19 порівнюються з характеристиками 2008 KV42 (Драк). Орбіти 2011 KT19, 2008 KV42 та чотирьох інших об'єктів, імовірно, лежать у спільній площині, три них є прямими (проградними) і три — ретроградними. Ймовірність, що таке розташування орбіт є випадковим, оцінюється у 0,016 %. Ці орбіти мали розійтися зі спільної площини через кілька мільйонів років, оскільки прецесії прямих і ретроградних орбіт мають протилежні напрямки. Моделі з гіпотетичною Дев'ятою планетою не дали фактичну спільну орбітальну площину, крім того, фактична площина не збігається з площиною прогнозованих об'єктів цієї моделі з високим кутом нахилу і великою піввіссю. Інші симуляції з декількома карликовими планетами земної маси на орбітах із великим нахилом також не змогли повторити фактичне розташування зазначених транснептунових об'єктів[4].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Mystery object in weird orbit beyond Neptune cannot be explained. New Scientist. 10 серпня 2016. Архів оригіналу за 30 березня 2020. Процитовано 11 серпня 2016.
  2. а б в JPL Small-Body Database (2011 KT19). JPL. NASA. Архів оригіналу за 26 жовтня 2016. Процитовано 12 серпня 2016.
  3. а б IAU Minor Planet Center - 2011 KT19. Minor Planet Center. IAU. Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 12 серпня 2016.
  4. а б Chen, Ying-Tung; Lin, Hsing Wen; Holman, Matthew J; Payne, Matthew J; Fraser, Wesley C; Lacerda, Pedro; Ip, Wing-Huen; Chen, Wen-Ping; Kudritzki, Rolf-Peter (5 серпня 2016). Discovery of A New Retrograde Trans-Neptunian Object: Hint of A Common Orbital Plane for Low Semi-Major Axis, High Inclination TNOs and Centaurs. arXiv:1608.01808 [astro-ph].
  5. What Makes the Solar System Like a Crime Scene? - Science Friday (амер.). 19 серпня 2016. Архів оригіналу за 25 жовтня 2018. Процитовано 19 серпня 2016.
  6. Dalton, Andrew (10 серпня 2016). There's something weird going on beyond Neptune. Engadget. AOL. Архів оригіналу за 20 лютого 2020. Процитовано 11 серпня 2016.

Посилання

[ред. | ред. код]