Сіаманг звичайний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Symphalangus)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Сіаманг звичайний
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клада: Синапсиди (Synapsida)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Примати (Primates)
Підряд: Haplorhini
Інфраряд: Вищі примати (Simiiformes)
Родина: Гібонові (Hylobatidae)
Рід: Сіаманг (Symphalangus)
Gloger, 1841
Вид:
Сіаманг звичайний (S. syndactylus)
Біноміальна назва
Symphalangus syndactylus
(Raffles, 1821)

Сіаманг звичайний[1] (Symphalangus syndactylus) — монотиповий вид приматів з роду Symphalangus родини Гібонові.

Це найбільша тварина в родині. Висота: до 1 м, довжина тіла від 75 до 90 сантиметрів і вага від 8 до 13 кг. Хутро смоляно-чорне. Характерною особливістю цих тварин є великий горловий мішок, який служить для посилення пісні. Іншою характерною особливістю є сполучна тканина, що з'єднує другий і третій палець, ця характеристика відображена у науковій назві.

Поширення

[ред. | ред. код]

Країни проживання: Індонезія (Суматра); Малайзія (півострів Малайзія); Таїланд. Життя цього виду проходить в первинних та вторинних напів-листяних і тропічних вічнозелених лісах.

Стиль життя

[ред. | ред. код]

Вид денний і деревний, який рідко сходить на землю. Вони живуть моногамними сім'ями, які складаються з батьків і 1—3 дитинчат, сім'я населяє фіксовану територію. Як і всі гібони Сяманг позначає свою територію співом (це складні дуети, самця і самиці). Їжею є, в основному, листя і плоди, іноді також яйця птахів і дрібні тварини.

Після 7—8 місяців вагітності самиця народжує одне маля. Воно вигодовується майже два роки і є статевозрілими у шість-сім років. На відміну від багатьох інших видів гібонів, молоді тварини не відрізняються від дорослих за кольором хутра. У дикій природі вони живуть від 25 до 30 років, в неволі на 5 років більше.

Загрози та охорона

[ред. | ред. код]

Головна загрози це втрата середовища існування в результаті збезлісення. Цей вид захищений у всьому ареалі, як за місцевими законами, так і на міжнародному рівні через внесення в Додаток I СІТЕС. Зустрічається, як відомо, принаймні в 9 охоронних територіях.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Маркевич, О. П. Номенклатура // Маркевич О. П., Татарко К. І. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 240.

Посилання

[ред. | ред. код]