Temple of the Dog

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Temple of the Dog
логотип
фотографія
Основна інформація
Жанргранж
Роки19901992
2016
КраїнаСША
МістоСіетл
МоваАнглійська мова
ЛейблA&M Records
СкладКріс Корнелл, Джеф Амент, Майк Маккріді, Стоун Ґоссард, Метт Кемерон і Едді Веддер
Інші
проєкти
Mother Love Bone
Soundgarden
Pearl Jam
templeofthedog.com(англ.)

Temple of the Dog — американський гранж-гурт з Сіетлу, яка існувала в період з 1990 по 1992 рік

Історія

[ред. | ред. код]

Проєкт був задуманий лідером Soundgarden Крісом Корнеллом як данина поваги покійному другу — вокалісту Mother Love Bone Ендрю Вуда, який помер від передозування героїну 19 березня 1990 року[1]. Окрім Корнелла, в склад Temple of the Dog ввійшли колишні учасники Mother Love Bone Стоун Ґоссард й Джеф Амент, музиканти їх нового гурту Pearl Jam Майк Маккріді и Едді Веддер, а також ще один учасник Soundgarden Метт Кемерон. В якості назви був обраний образ із пісні Mother Love Bone «Man of Golden Words»[1] («Seems I've been living in the temple of the dog. Where would I live, if I were a man of golden words? And would I live, at all?»).

Гурт випустив всього один альбом — Temple of the Dog, записаний за 15 днів, в період з листопада по грудень 1990 року[1]. В нього ввійшли обробки старого невикористаного матеріалу Корнелла, Ґоссарда, Амента і Кемерона; ядро платівки композиція «Say Hello 2 Heaven», написана Корнеллом на честь покійного[2]. Диск був випущений лейблом A&M Records 16 квітня 1991 року, після чого музиканти повернулись до своїх основних проєктів — Soundgarden й Pearl Jam.

Початкові продажі Temple of the Dog склали 70 000 екземплярів й різко зросли після виходу альбомів Pearl Jam й Soundgarden Ten й Badmotorfinger в серпні і жовтні відповідно[2]. До вересня-жовтня 1992 року альбом отримав платинову сертифікацію від Американської та Канадської асоціацій звукозаписуючих компаній[3][4]. Реакція критиків на запис була переважно позитивною, наприклад, рецензент Rolling Stone Девід Фріке написав, що Temple of the Dog «заслуговує безсмертя»[5]. Самі музиканти також залишилися задоволені роботою, зокрема, Кріс Корнелл з упевненістю заявив, що «Ендрю це дійсно сподобалося б»[6].

Учасники

[ред. | ред. код]

Дискографія

[ред. | ред. код]
Рік Альбом Чарти Сертифікації
Велика Британія
GB
[7]
Канада
CA
[8][9]
Flag of New Zealand.svg|border
NZ
[10]
Flag of the United States.svg|border
US
[11]
1991 Temple of the Dog 11 5
  • КанадаCA: Платиновий[3]
  • Flag of the United States.svg|borderUS: Платиновий[4]
Сингли
1991 «Hunger Strike» 51 50 47 4
«Say Hello 2 Heaven» 5
«Pushin Forward Back»

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Katherine Turman (1991-10). Life Rules. RIP. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 12 жовтня 2013.
  2. а б Grant Alden (1997-07). Requiem for a Heavyweight. Guitar World. Архів оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 12 жовтня 2013.
  3. а б Gold Platinum Database. CRIA. Архів оригіналу за 1 жовтня 2012. Процитовано 12 жовтня 2013.
  4. а б Gold Platinum Program. RIAA. Архів оригіналу за 3 лютого 2015. Процитовано 12 жовтня 2013.
  5. David Fricke (14 грудня 2000). Temple of the Dog Album Review. Rolling Stone. Архів оригіналу за 1 жовтня 2007. Процитовано 12 жовтня 2013.
  6. Justin Nicholls (14 квітня 1991). The New Music Hour with Damon Stewart. KISW[en]. Архів оригіналу за 20 липня 2011. Процитовано 12 жовтня 2013.
  7. UK Charts. The Official Charts Company. Архів оригіналу за 24 грудня 2014. Процитовано 12 жовтня 2013.
  8. Canadian Charts (Top Albums). RPM. Архів оригіналу за 28 грудня 2012. Процитовано 12 жовтня 2013.
  9. Canadian Charts (Top Singles). RPM. Архів оригіналу за 28 грудня 2012. Процитовано 12 жовтня 2013.
  10. New Zeland Charts. Hung Medien. Архів оригіналу за 27 жовтня 2013. Процитовано 12 жовтня 2013.
  11. US Charts. Allmusic. Архів оригіналу за 14 березня 2016. Процитовано 12 жовтня 2013.