блідніти

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

	теп. ч.	мин. ч.	майб. ч.	наказ.
Я	бліднію́	блідні́в блідні́ла	блідні́тиму	—
Ти	блідні́єш	блідні́в блідні́ла	блідні́тимеш	блідні́й
Він Вона Воно	блідні́є	блідні́в блідні́ла блідні́ло	блідні́тиме	—
Ми	блідні́єм (-є́мо)	блідні́ли	блідні́тимем(о)	блідні́йм(о)
Ви	блідні́єте	блідні́ли		блідні́йте
Вони	блідні́ють	блідні́ли	блідні́тимуть	—
Дієприкм. теп. ч.	—
Дієприкм. мин. ч.
Дієприсл. теп. ч.	[[{{{4}}}іючи|{{{4}}}і́ючи]]
Дієприсл. мин. ч.	блідні́вши
Безособова форма	—

блід-ні-ти

Дієслово, недоконаний вид, перехідне, тип дієвідміни за класификацією А. Залізняка — 4b. Відповідне дієслово доконаного виду — зблі́днути.

Корінь: -блід-; суфікси: -н-і; дієслівне закінчення: -ти.

Вимова

• МФА: [blʲiˈdʲnʲite]
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. розм., рідк. ставати блідним; бліднути. ◆ Почало світати Зорі меркли у синьому небі, само воно біліло та блідніло Панас Мирний

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість

Етимологія

Від ??

Переклад

ставати блідним; бліднути
Російськаru: бледнеть (ru)

Джерела

• Словник УЛІФ: блідніти