буркотіння

Українська

Морфосинтаксичні ознаки

відмінок	однина	множина
Н.	буркоті́ння	буркоті́ння
Р.	буркоті́ння	буркоті́нь
Д.	буркоті́нню	буркоті́нням
З.	буркоті́ння	буркоті́ння
Ор.	буркоті́нням	буркоті́ннями
М.	буркоті́нні буркоті́нню	буркоті́ннях
Кл.	буркоті́ння	буркоті́ння

бур-ко-ті́-ння

Іменник, неістота, середній рід, II відміна (тип відмінювання 2a за класифікацією А. А. Залізняка).

Корінь: -буркот-; суфікси: -і-нн; закінчення: -я.

Вимова

• МФА: []
•  прослухати вимову^{?, файл}
• УФ: []

Семантичні властивості

Значення

1. дія за значенням буркотіти[[Категорія:Вербальні слова}}]] і звуки, утворювані цією дією ◆ Ласточкін подзвонив і за хвилину почув за дверима сердите буркотіння У ласа Уласовича Ю. К. Смолич ◆ Серце Тараса закалатало, та двигун запрацював тихо: його буркотіння приглушила музика з будинку.

Споріднені слова

Найтісніша спорідненість
іменники:

Етимологія

Від ??

Переклад

Список перекладів

Джерела

• Словник УЛІФ: буркотіння