АНТ-36

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
АНТ-36
ТипДальній бомбардувальник
Країна походженняСРСРСРСР
РозробникКБ Туполєва
ВиробникКБ Туполєва
Головний конструкторА.М.Туполєв
Перший політ1935р.
Початок експлуатації1935р.
Кінець експлуатації1937р.
СтатусНе експлуатується
Основні експлуатантиСРСР ВПС СРСР
Виготовлено18
Базова модельАНТ-25
ВаріантиАНТ-37

АНТ-36 (також ДБ-1 від рос. дальний бомбардировщик) — радянський дальній бомбардувальник, розроблений в КБ Туполєва в середині 1930-х років конструкторською бригадою Павла Сухого на основі літака АНТ-25.

Історія створення

[ред. | ред. код]

На початку 1930-х років у Франції та Великобританії розроблявся бомбардувальник далекої дії, який передбачалося використовувати для ударів по цілях у глибокому тилу противника. Ці бомбардувальники мали мати меншу масу і бомбове навантаження і в кілька разів більший радіус дії. Ряд таких літаків було доведено до рівня надходження на озброєння (Vickers Wellesley).

У СРСР було побудовано два подібні літаки: АНТ-36 (ДБ-1) та АНТ-37 (ДБ-2). Але вони не були прийняті на озброєння через низьку швидкість і слабке озброєння. Натомість на озброєння були прийняті середні бомбардувальники ДБ-3.

Під час створення АНТ-25 передбачалося створення з його основі далекого бомбардувальника і розвідника. При бомбовому навантаженні 1000 кг його радіус дії мав становити 2000 км при крейсерській швидкості 200 км/год. З цих характеристик пріоритетною вважалася вимога дальності польоту, а другою за важливістю бомбове навантаження.

У серпні 1933 року було підготовлено проєкт і макет дальнього бомбардувальника, якому було надано внутрішнє позначення АНТ-36 (офіційне — ДБ-1). Проєкт був одразу прийнятий замовником. На заводі №18 розпочалося будівництво літака. Перша серія мала скласти 24 машини, а загальна їх кількість — 50 машин.

Військовий варіант зберіг від прототипу конструкцію планера, силової установки та компонування кабіни. У бомбовідсіку мали розміщуватися 10 бомб вагою по 100 кг. У кабінах другого льотчика та штурмана розміщувалися кулемети. Бомбардувальник повинен був оснащуватися аерофотоапаратом. 1934 року літак пішов у серію. Літак мав гладку обшивку та повний комплект бомбардувального та кулеметного озброєння.

Перший літак був випробуваний восени 1935 року, але замовник відмовився прийняти його через низьку якість виготовлення. Завод № 18 випустив 18 літаків цього типу, з яких військові у 1936 році прийняли 11 машин і 2 — у 1937. Лише 10 з них було передано в експлуатацію, три передано до випробувальних центрів, а решта залишилися на заводі. 1937 року всі літаки ДБ-1 були законсервовані. Надалі всі виготовлені літаки ДБ-1 були використані як мішені на полігоні.

Влітку 1936 року на один із літаків цієї серії було встановлено дизельний двигун АН-1. Бомбардувальник відрізнявся від інших літаків цього типу шасі, що не забирається, з обтічниками. Випробування, що проводилися з червня 1936 року, показали надійну роботу двигуна та можливість значного збільшення дальності польоту.

Дальність польоту літака з дизельним двигуном збільшилася на 20-25% порівняно з моторами М-34Р. У 1938 році було вирішено виконати дальній рекордний переліт літаком АНТ-36 з дизельним двигуном жіночим екіпажем. В результаті, побоюючись негативних наслідків, від цієї ідеї відмовилися і переліт був виконаний літаком ДБ-3.

Тактико-технічні характеристики

[ред. | ред. код]
Технічні характеристики
  • Екіпаж : 3 чол.
  • Довжина : 13,4 м
  • Розмах крила : 34,0 м
  • Висота :
  • Площа крила: 88,2 м²
  • Нормальна злітна вага: 7806 кг
Льотні характеристики
  • Максимальна швидкість: 200 км/год
  • Практична дальність: 4000 км
  • Практична стеля : 3000 м
Озброєння
  • Стрілецько-гарматне: 4 х 7,62-мм ДА
  • Бомби : 1000 к

Джерела

[ред. | ред. код]

https://web.archive.org/web/20180311145847/http://www.tupolev.ru/ant-36-db-1

http://xn--80aafy5bs.xn--p1ai/aviamuseum/aviatsiya/sssr/bombardirovshhiki-2/bombard-1920-e-1940-e-gody/dalnij-bombardirovshhik-db-1-ant-36/