Impavido (1913)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Імпавідо»
Impavido
Ескадрений міноносець «Імпавідо»
Служба
Тип/клас Ескадрений міноносець типу «Індоміто»
Держава прапора Королівство Італія
Належність Королівські ВМС Італії
Закладено 1911 рік
Спущено на воду 22 березня 1913 року
Введено в експлуатацію 1913 рік
Виведений зі складу флоту Зданий на злам у 1937 році
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж 672 тонни (стандартна)
720 тонн (повна)
Довжина 73 м
Ширина 7,3 м
Осадка 2,7 м
Технічні дані
Рухова установка 2 × парові турбіни
4 × парових котли
Потужність 16 000 к.с.
Швидкість 30 вузлів
Автономність плавання 1 440 миль на швидкості 13 вузлів
Екіпаж 69
Озброєння
Артилерія 1 x 102-мм гармата «102/40 Mod. 1914»
4 x 76-мм гармати «76/40 Mod. 1916 R.M.»
Торпедно-мінне озброєння 4 × 450-мм торпедних апаратів

«Імпавідо» (італ. Impavido) - ескадрений міноносець типу «Індоміто» ВМС Італії часів Першої світової війни.

Історія створення

[ред. | ред. код]

Ескадрений міноносець «Імпавідо» був закладений в 1911 році на верфі «Cantiere Pattison» в Неаполі. Спущений на воду 22 березня 1913 року, того ж року вступив у стрій.

Історія служби

[ред. | ред. код]

Перша світова війна

[ред. | ред. код]

Після вступу Італії у Першу світову війну «Імпавідо» був включений до складу II ескадри есмінців, разом з однотипними «Іррек'єто», «Індоміто», «Імпетуозо», «Інсідіозо» та «Інтрепідоо».

6 липня 1915 року «Імпавідо» разом з кораблями своєї ескадри вирушив на патрулювання у Веенціанській затоці. О 4:30 вони мали зустрітись з есмінцем «Берсальєре», крейсером «Амальфі» та міноносцями супроводу. О 4-й ранку ескадра була атакована німецьким підводним човном «SM UB-14» (оскільки Німеччина на той момент ще не перебувала у стані війни з Італією, човен перебував у складі австро-угорського флоту під бортовим номером «U-26»). Підводний човен випустив 450-мм торпеду, яка влучила у лівий борт крейсера, який затонув менше, ніж 30 хв. Загинуло 72 членів екіпажу, 682 були врятовані кораблями супроводу[1].

17 серпня есмінці «Імпавідо», «Ардіто», «Анімозо», «Іррек'єто» та крейсер «Куарто» вирушили на перехоплення австро-угорських кораблів, які обстріляли острови Палагружа[1].

Увечері 8 червня 1916 року «Імпавідо» разом з есмінцями «Понтьєре», «Інсідіозо», «Есперо» та крейсер «Лібія» супроводжували 2 транспорти «Романья» та «Прінчіпе Умберто», які перевозили з Вльори в Італію солдатів 55-го піхотного полку (2 605 чоловік). Незабаром після виходу конвой був атакований австро-угорським підводним човном «U 5». В транспорт «Прінчіпе Умберто» влучили дві торпеди, внаслідок чого він затонув. Загинуло 1926 чоловік. Кораблі супроводу не змогли перехопити ворожий підводний човен[1].

24 червня того ж року «Імпавідо», «Іррек'єто», «Інсідіозо», «Аудаче» та крейсерт-скаут «Марсала» прикривали атаку торпедних моторних човнів в Дурресі, внаслідок якої був серйозно пошкоджений пароплав «Сараєво»[1].

24 грудня есмінці «Імпавідо», «Карло Мірабелло» та «Іпполіто Ньєво» прикривали атаку двох торпедних човнів на Дуррес. Атака була зірвана в останній момент, за три милі від цілі, через пошкодження одного з торпедних човнів.

14-15 травня 1917 року «Імпавідо» брав участь у битві в протоці Отранто.

16 липня того ж року есмінці «Імпавідо», «Індоміто», «Інсідіозо» та скаути «Карло Альберто Раккія» і «Аугусто Ріботі» брали участь у підтримці бомбардування Дурреса 18-ма літаками.

Післявоєнна служба

[ред. | ред. код]

Після закінчення війни «Імпавідо» пройшов ремонт, під час якого було доповнене артилерійське озброєння.

У 1929 році корабель був перекласифікований в міноносець.

У 1937 році корабель був виключений зі складу флоту і знаний на злам.

Література

[ред. | ред. код]
  • Conway's All the World's Fighting Ships, 1906—1921. — London: Conway Maritime Press, 1985. — ISBN 0 85177 245 5 (англ.)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г Franco Favre, La Marina nella Grande Guerra. Le operazioni navali, aeree, subacquee e terrestri in Adriatico, pp. 77-83-118-145-146-157-195-202.

Посилання

[ред. | ред. код]