Легкі крейсери типу «Капітані Романі»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Легкі крейсери типу «Капітані Романі»
Incrociatori leggeri Classe Capitani Romani
Attilio Regolo.
Служба
Тип/клас легкий крейсер
Держава прапора Regia Marina
Marina Militare
Marine nationale française
На честь полководців Давнього Риму
Корабельня див. табл.
Закладено див. табл.
Спущено на воду див. табл.
Введено в експлуатацію див. табл.
Загибель див. табл.
Бойовий досвід Друга світова війна
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж стандартна 3.745 т
максимальна 5.334 т
Довжина 138,7 м/142,2 м
Ширина 14,4 м
Осадка 4,9 м
Технічні дані
Рухова установка 4×водотрубні котли Торнкрофт
турбіни Belluzzo/Parsons
Гвинти 2×трилопатеві, бронзові
Ø 4,2 м
Потужність 110.000 к.с.
Швидкість 43 вузлів (80 км/год)
Дальність плавання 4.352 м миля при 18 вузлах
8.060 км при 33,3 км/год)
Екіпаж 418
Озброєння
Артилерія 4×2-135-мм/L45
8×1-37-мм/L54
4×20-мм/L70
Торпедно-мінне озброєння 2×4 ТА 533-мм

Легкі крейсери «Капітані Романі» (італ. Incrociatori leggeri Classe Capitani Romani) — були збудовані наприкінці 1930-х років і належали до Королівських ВМС Італії. З серії у 12 крейсерів було завершено три, що брали участь у бойових діях Другій світовій війні. Після завершення війни добудували один крейсер. Кораблі були названі на честь полководців Стародавнього Риму. Після війни чотири діючі крейсери перейменували.

Історія

[ред. | ред. код]
San Marco (D563). Колишній Giulio Germanico. 1962
D606 Châteaurenault. Колишній Attilio Regolo. 1961

Ідея будівництва крейсерів виникла у 1930-х роках, як відповідь на появу восьми французьких великих швидкісних есмінців класів Le Fantasque (6) і Mogador (2). Фроанція тоді розглядалась як основний ворог Італії на Середземному морі. Для боротьби з ними у ВМС Італії планували збудувати контресмінці з потужним озброєнням і великою швидкістю. Спочатку почали проєктувати крейсери розвідувального класу (скаут-крейсери) водотоннажністю 2.800 т. Однак після війни в Ефіопії і створення 1935-1936 Італійської Східної Африки виникла загроза британським колоніям і протистояння з Royal Navy. Для захисту комунікацій з новими колоніями необхідно було збудувати добре озброєні кораблі з великою дальністю, для чого вже розроблений корабель був замалим. Зрештою проєкт використали при будівництві для СРСР лідера есмінців «Ташкент»[1], який використовували на Чорному морі.

У новому проєкті водотоннажність крейсерів встановили у 3.400 т при зварному корпусі, застосуванні легких сплавів. Парові турбіни потужністю 110.000 к.с. запозичили з більших крейсерів, що дозволило розвивати швидкість понад 40 вузлів. Чотири водотрубні котли розміщувались ізольовано по два з приводом на гребний гвинт. Існувала можливість підключення котлів однієї групи до іншої для приводу двох гвинтів. Задля зменшення ваги, габаритів відмовились від гідролітака, встановлення якого без катапульти, ангару не мало сенсу. Для економії ваги не встановили панцирний захист силового блоку. Оскільки нові 65-мм автоматичні зенітні гармати компаній Ansaldo-Terni[2] не були завершені, було вирішено встановити 37-мм з перспективою пізнішої заміни. Проєктування завершили до 1937, але через фінансові проблеми закладення крейсерів затягнулось до 1939 року. У ВМС Італії 1938 ліквідували клас скаут-крейсери і нові кораблі перевели у клас легких крейсерів.

Під час війни було прийнято до складу флоту три крейсери, які брали участь у бойових діях та дійшли до її завершення. П'ять спущених на воду крейсерів, готовність яких складала понад 80 %, було затоплено бомбардувальниками союзників. Будівництво ще чотирьох припинили у червні 1940. Після завершення війни два крейсери були передані 1948 ВМС Франції у вигляді репарацій. Там вони були перейменовані, перебудовані, переозброєні і проплавали під французьким прапором до 1960-х років.

Ще два крейсери 1951 були введені до складу флоту республіканської Італії, де після модернізації з переозброєнням американськими гарматами були перекваліфіковані у есмінці, перебували до 1965/1971 років у складі діючого флоту, а згодом один з них до 1980-х був навчальним кораблем.

Крейсери

[ред. | ред. код]
Крейсер Корабельня Закладено Спущено
на воду
Експлуатація з Затонув Історія Списано
Аттіліо Реголо OTO Melara
Ліворно
28.09.1939 28.08.1940 14.05.1942 Після постановки мін 7.11.1942 торпедований британським підводним човном Р-46 і ремонтувався до 4.09.1943. Інтернований 11.09.1943 на Мінорці до 15.01.1945. 1.08.1948 переданий у Тулоні ВМС Франції, де введений в стрій 1954. Флагман 1 флотилії есмінців. Модернізований 1956, флагман Легкого дивізіону 1961 у Бресті замість «Гішен». З 1962 плавуча казарма, 1969 проданий на брухт 26.087.1948
13.09.1962
Шіпілоне Афрікано OTO Melara
Ліворно
28.09.1939 12.01.1941 23.04.1943 16.07.1943 Базувався у Генуї, Спеції. При переході до Таранто 17.07.1943 затопив британський MTB-316. 29.09.1943 перевіз для перемовин на Мальту прем'єр-міністра П'єтро Бадольо. Супроводжував конвої союзників. В Тулоні 15.08.1948 переданий французам. Перейменований на «Гішен», з 1954 у складі флоту, з 1958 флагман ескадри, з 1.04.1961 у резерві. 1.06.1976 переданий на порізку на брухт 9.08.1948
1976
Помпео Маньйо CNR
Анкона
23.09.1939 24.08.1941 4.06.1943 07.1943 У складі флоту 10.09.1943 перейшов на Мальту, згодом здійснював рейди з союзниками. Роззброєний, 15.05.1950 перейменований на блокшив FV-1. Включений до Marina Militare 1.08.1955 під назвою «Сан Джорджо» D562. Модернізований 1963, з 1965 навчальний корабель. З 1970-х років у резерві, 1980 проданий на брухт 1.05.1948
Джуліо Джерманіко Navalmeccanica
Кастелламмаре-ді-Стабія
3.04.1939 26.08.1941 19.01.1956 28.09.1943 При готовності 94 % був захоплений 11.09.1943 німцями, які при відступі його затопили. Піднятий 1948, перетворений на блокшив FV-2. Введений до ВМС Італії 1.01.1956 під назвою «Сан Марко». Базувався у Таранто. Виведений 1966 до резерву. Проданий на брухт 1971 31.05.1970
Кайо Маріо OTO Melara
Ліворно
28.09.1939 17.08.1941 - 1944
Ла Спеція
Носову частину використали для ремонту Attilio Regolo. Корпус у Спеції був вугільним складом. Намір початку 1943 добудови не виконали. На квітень 1945 був затоплений 23.05.1947
Ульпіо Траяно CNR
Палермо
28.09.1939 30.09.1942 - 3.01.1943 Затоплений британськими бойовими пірнальниками в гавані Палермо. Від вибуху розламався навпіл. 27.02.1947
Оттавіано Аугусто CNR
Анкона
23.09.1939 31.05.1942 - 1.11.1943 На 1.07.1943 готовність 85 %, 14.09.1943 захоплений німцями. Затоплений В-25. 27.05.1947
Корнеліо Сілла Ansaldo STS
Генуя
12.10.1939 28.06.1941 - 24.07.1944 Затоплений бомбардувальниками В-17 і В-24 в Генуї 10.10.1947
Клаудіо Друзо CNT Riva Trigoso
Генуя
09.1939 - - - У червні 1940 замовлення анульовано. Розібрано поміж 24.12.1941 і 18.02.1942
Клаудіо Тіберіо OTO Melara
Ліворно
28.09.1939 - - - У червні 1940 замовлення анульовано. Розібраний на стапелі поміж 20.10.1941 і 10.02.1942
Паоло Еміліо Ansaldo • Генуя 12.10.1939 - - - У червні 1940 замовлення анульовано. Розібраний поміж 16.12.1941 і 30.04.1942 на стапелі
Віпсаніо Агріппа CNT Riva Trigoso•Генуя 10.1939 - - - У червні 1940 замовлення анульовано. Розібраний поміж 1.07.1941-20.08.1942 на стапелі

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Gardiner, Robert & Brown, David K.: The eclipse of the big gun: the warship 1906—1945. Conway's history of the ship. Conway Maritime, 2004. ISBN 0-85177-953-0 (англ.)
  • Bishop, Chris: The Encyclopedia of Weapons of WWII: The Comprehensive Guide to Over 1,500 Weapons Systems, Including Tanks, Small Arms, Warplanes, Artillery, Ships, and Submarines. Sterling Publishing Company, Inc., 2002. ISBN 1-58663-762-2 (англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Tashkent-class destroyer (англ.)[en]
  2. [Italy 65 mm/64 (2.56") Model 1939 (англ.). Архів оригіналу за 16 березня 2015. Процитовано 26 квітня 2015. Italy 65 mm/64 (2.56") Model 1939 (англ.)]